Владімір знову крокує вздовж кону.
Ти й секунду не можеш спокійно постояти. Владімір. Мені холодно. Естрагон. Ми зарано прийшли. Владімір. Як завжди, перш ніж сонце сяде. Естрагон. А воно ж хіба сіло? Висить оно. Владімір. Візьме, як вчора, й сяде зненацька. Естрагон. І стане поночі. Владімір. І ми зможемо піти.
Естрагон. А тоді новий день буде. (Пауза). Що ж робити, що робити?
Владімір (зупиняється, різко). Годі скиглити! Всі ці твої плачі вже у мене в печінках. Естрагон. Я пішов.
Владімір (помічає капелюх Лакі). Ти ба! Естрагон. Прощай.
Владімір. Капелюх Лакі! (Підходить до нього). Годину вже тут кручуся, а щойно помітив! (Задоволено). Дуже добре!
Естрагон. І більше ти мене не побачиш.
Владімір. Я знав, знав, що це саме тут. Тепер можна не хвилюватися. (Піднімає капелюх, оглядає його, розпрямляє). Пристойний капелюх колись був. (Надягає його замість свого, а той передає Естрагонові). На.
Естрагон. Що таке?
Владімір. Потримай.
Естрагон бере капелюх Владіміра. Владімір обома руками натягає на голову капелюх Лакі. Естрагон одягає капелюх Владіміра, а свій передає йому. Владімір бере капелюх Естрагона. Естрагон міряє капелюх Владіміра. Владімір одягає Естрагонів капелюх замість капелюха Лакі, котрий він передає Естрагонові. Естрагон бере капелюх Лакі. Владімір обома руками натягає на голову капелюх Лакі. Естрагон надягає капелюх Лакі, замість Владімірового, котрий він передає хазяїнові. Владімір бере свій капелюх. Естрагон обома руками натягає капелюх Лакі. Владімір одягає свій капелюх, а Естрагонів передає хазяїнові. Естрагон бере свій капелюх. Владімір обом^ руками натягає свій капелюх. Естрагон одягає свій капелюх замість капелюха Лакі, котрий він передає Владімірові. Владімір бере капелюх Лакі. Естрагон обома руками нятягає свій капелюх. Владімір скидає свій капелюх, одягає капелюх Лакі, а свій передає Естрагонові. Естрагон бере капелюх Владіміра. Владімір обома руками натягує капелюх Лакі. Естрагон передає Владіміру його капелюх. Той бере його і передає назад Естрагонові, який бере капелюх і повертає його Владіміру. Владімір бере капелюх і кидає геть. Все це робиться дуже швидко.
Владімір. Пасує мені? Естрагон. Не знаю.
Владімір. А як яв ньому тобі? (Крутить головою, розвертається, мов манекен). Естрагон. Жахливо.
Владімір. Але ж не гірше, ніж завжди? Естрагон. Так само.
Владімір. Значить, беру. Мій трохи тисне. (Пауза). Як би сказати... (Пауза). Голова від нього свербить. Естрагон. Я пішов. Владімір. А може, пограємо? Естрагон. В що?
Владімір. У Поццо й Лакі, приміром. Естрагон. Що це за гра така?
Владімір. Я буду за Лакі, а ти —за Поццо. (Передражнює Лакі, згинається, немов тягне важкі валізи).
Естрагон спантеличено дивиться на нього, нічого не розуміє.
Давай.
Естрагон. А що робити? В л а д і м і р. Гримай на мене! Естрагон. Негідник! Владімір. Сильніше! Естрагон. Тварюка! Зараза!
Владімір робить кілька непевних кроків, хитається під вагою свого вантажу.
Владімір. Накажи, щоб я думав.
Естрагон. Як це?
Владімір. Кажи: думай, свиня!
Естрагон. Думай, свиня!
Мовчанка.
В л а д і м і р. Не можу! Естрагон. Ну годі! Владімір. Накажи мені танцювати. Естрагон. Я пішов.
Владімір. Танцюй, гидото! (Крутиться на місці).
Естрагон стрімко виходить.
Гого!
Мовчанка. Владімір сновигає по кону. Рішучою ходою повертається Естрагон. Швидко йде, мало не біжить до Владіміра, зупиняється за кілька кроків від нього.
А от і ти, нарешті!
Естрагон. Прокляття на мою голову! Владімір. Де ти був?
Естрагон. Я йшов схилом, до самого низу. Владімір. Гадаю, що ми на плато. Тут усе й відбудеться.
* Естрагон. Вони йдуть!
* Владімір. Хто?
* Естрагон. Не знаю.
* Владімір. Скільки Тх?
* Естрагон. Не знаю.
* Владімір (з піднесенням). Це Годо! Нарешті! Гого! Це Годо! Спасіння. Ходімо його зустрінемо! (Тягне Естрагона до лаштунків).
Естрагон опирається, виривається, йде в протилежний бік. Зникає за правою кулісою.
Гого! Вернися! (Біжить у лівий бік, вдивляється в обрій).
З протилежного боку виходить Естрагон, поспішає до Владіміра, той обертається.
А от і ти знову!
* Естрагон. Прокляття!
* Владімір. Де ти був? Естрагон. І там вони! Владімір. Ми оточені!
Естрагон біжить у глиб кону, заточується, падає.
Дебіл! Там нема виходу. (Піднімає Естрагона, тягне його у бік рампи. Жест у бік залу). Туди! Там нікого немає. Біжи в той бік. Швидко. (Підштовхує Естрагона, той сахається, задкує). Не хочеш? Що ж, я тебе розумію. Хвилинку. (Міркує). Єдине, що тобі лишається, це негайно зникнути.
Естрагон. Де?
Владімір. За деревом.
Естрагон вагається.
Швидко! За дерево!
Естрагон біжить, стає за деревом, за яким аж ніяк не сховаєшся.
Ні, дерево нам не допоможе. (До Естрагона). Що це з тобою?
Естрагон (спокійніше). Я наче з глузду з'їхав. (Соромливо опускає голову). Пробач. (Скрушно хитає головою). З цим покінче-но. От побачиш. Кажи мені, що робити.
Владімір. Нема чого робити.
Естрагон. Тоді так. Іди туди і постій там. (Веде Владіміра до лівої куліси, ставить його на місце, звідки видно всю дорогу, спиною до глядачів). Отуто. Не рухайся і пильнуй.
Владімір підносить долоню до лоба, дивиться на обрій. Естрагон йде у протилежний бік, приймає таку саму поставу, дивиться. Потім обидва повертають голови,
дивляться один на одного.
Спина до спини, як у добрі часи!
Вони ще деякий час не зводять очей один з одного, відтак обертаються і дивляться в протилежні боки. Довга мовчанка.
У тебе ніхто не йде?
Владімір (обертається). Що таке? Естрагон (голосніше). Ніхто там не йде? Владімір. Ні. Естрагон. І в мене.
Знову пильнують. Довга мовчанка.
Владімір. Видно, ти помилився. Естрагон (обертається). Що таке? Владімір (голосніше). Видно, ти помилився. Естрагон. Не кричи.
Знову пильнують. Довга мовчанка.
Владімір та Естрагон (обертаються, кажуть водночас). А чи не...
Владімір. Перепрошую.
Естрагон. Я тебе слухаю.
Владімір. Ні, це я тебе слухаю.
Естрагон. Чому ти? Я.
Владімір. Я ж тебе перебив.
Естрагон. Навпаки.
Зле позирають один на одного.
Владімір. Тільки, будь ласка, без церемоній. Естрагон. І благодійників нам тут не треба. Владімір (з притиском). Почав, то кінчай. Естрагон (теж з притиском). Це ти, ти кінчай.