— Тут, — каже вчитель, — треба
різницю в лицях бачить,
коли сміються люди
і коли люди плачуть.
По-різному в людини
видніються крізь губи
при сміхові — передні,
при плачі — кутні зуби.
Самі ж гримаси схожі,
нема чого й балакать.
Сміятися на кутні —
це й означає плакать.
ПОВТОРИ РАЗІВ ТРИ
Скоромовка-жарт
Повтори разів три:
Памір, Армавір,
Гібралтар, Гвадалквівір…
Чи досягнеш ти Ла-Маншу,
язика не поламавши?
НЕМА КОЛИ
Підслухана розмова
З Козина веде козу
Стара бабця у Плюти.
— Сідай, бабо, підвезу!
— Нема часу. Треба йти.
НАЗВ У НЬОГО Є АЖ ДВІ
Загадка-головоломка
Назв у нього є аж дві —
є на —ок і —ях.
Ходить він на голові
й разом — на ногах.
Знайте ще, якщо у вас
вгадувать є потяг:
голий він та водночас
також і в чоботях.
Хто він?
(Гвіздок, він же цвях у чоботі)
ЗАГАДКА З ПІДКАЗКОЮ
Додумайсь, хто вона, й простеж —
у неї особливість є:
що більше з неї ти береш,
то більшою вона стає.
А підказати можу я:
шукай слівце на букву я.
То хто ж вона?
(Яма)
ХОДИКИ
(З мого дитинства)
Ні книг, ні періодики.
Одноманітні дні
І тільки вірні ходики
працюють на стіні
Ох, працьовиті ходики —
як вічні ходаки!
Хто стука в хату: "Хто та-кий?
питають.— Хто-та-кий?"
Ланцюг тоненький з гиркою.
"Цок-цок... а цить-а-цить!"
Підтягнеш гирку — тиркає
і маятник не спить.
Загашуємо ґнотика
в мигтливім сліпуні
Лягаєм спать, а ходики
працюють на стіні
Ідуть ледь-ледь попереду,
і я в досвітній змрок
спішу погнати череду
під їхні цок та цок.
ВИДНО ПАНА ПО ХАЛЯВАХ
Безліч висловів цікавих
чуємо ми всюди.
Видко папа по халявах —
дотепують люди.
Я з дитинства чув цей вираз.
Де набрав він сили?
Та дізнався, коли виріс,
що колись носили
різні чоботи — біднота
й ті, що при мамоні:
бідні — чорні, а панота —
жовті та червоні...
Зносять пришви кольорові
шляхтичі проворні —
їхні служки гонорові
підшивають чорні
І доношують пістряве
(бачать всі сторонні):
пришви чорні, а халяви
жовті та червоні
При смішному перекрої
взуванки тієї
"висвічалися" герої —
служки та лакеї.
У недоносках пістрявих
козиряли всюди.
"Видно пана по халявах!" —
говорили люди.
ПРОҐАВИШ — HE НАДОЛУЖИШ
Загадка
Усі ми рівні перед ним —
і світлі, й темні, й русі
Коли й на місці на однім,
то все одно ми в русі
А він спішить, а він летить,
бо вічності він служить.
Якщо проґавити хоч мить,
то вже не надолужить.
Хто він?
(Час)
СИДІР
Колись єгипетська богиня
Ісіда вздріла дітлахів,
що пасли скот на луговині
і вже не їли кілька днів.
Вона ж — богиня материнства,
із серцем, повним доброти;
отож в пориві доброчинства
взялася їм допомогти.
І в той же самий літній ранок
послала з неба, із-за хмар,
голодним пастушкам сніданок,
свій ісідор — Ісіди дар.
Через Ісідин цей дарунок,
який одержали малі,
вже сидором пастушній клунок
назвали люди взагалі.
Ісідин дар розвіяв вітер —
по всьому світу прогуло;
і слово Ісідор, Ісідор
і на людину перейшло.
І другові чи однодворцю
сказати можем ти і я:
"Сидорку, Сидоре, Сидорцю!" —
назвати звично на ім'я.
Та можемо про дар Ісіди
почуть і в іншому ряду,
коли знайомі чи сусіди
женуть на пашу череду.
Й тепер: із двору вирушає
пастух, а мати: — Сину мій,
а сидора ти взяв? — гукає
(про торбу і про їжу в ній).
ПІД СТОЛОМ І ПІД ЛІЖКОМ
Загадка
Ану, хто вони? Поодинці й гуртом
і з цим поквитайтесь "горішком":
як їсти сідаю — вони під столом,
а сплю — спочивають під ліжком.
(Черевики, чоботи, сандалі і т.п.)
СОБАКУ НА ЦЬОМУ З'ЇВ
Спритний парубійко в поле йшов косити,
біг за ним собака. Раптом чоловік
їде з поля возом:
— Парубче, куди ти?
— Йду косити жито: день годує рік.
Тут же виявляє вдачу парубочу:
— Прийми воза, дядьку, а то перескочу.
— А що то у тебе, парубче, в торбині?
— Пироги.
— А чом їх так багато там?
Жартувати й далі до смаку хлопчині:
— Як не з'їм — собаці решту я віддам...
Добре наробившись, в пору вечорову,
йде хлопчина з поля, косу — на плече.
Раптом зустрічає чоловіка знову,
що сидить край двору й мотуза суче.
— Звідки йдеш? — гукає дядько
парубчині.
Той скривився, наче з кислого щавлю.
— З косовиці, — каже (жарти інші нині), —
прийми, дядьку, мотуз: не переступлю...
— Що, вдалося, може, хоч півниви втнути?
— Цілу ниву, дядьку!
— Та не може бути!
— А де пироги ті?
— Геть усі поїв.
— А собака де твій?
— І собаку з'їв…
Отже, справа, друзі, у сумлінні й силі
Ось чому нам кажуть про майстрів-трудяк:
він, мовляв, "собаку з'їв у цьому ділі",
тобто має досвід, знає, що і як!
НЕ МИНАЙТЕ АНІ ТИТЛИ
Лине дзвоном величаво
Шевченкова мова:
прочитайте тую славу
од слова до слова.
Не минайте ані титли,
ніже тії коми...
А що значить слово титла,
з "Кобзаря" знайоме?
В давніх мовах над словами
стяжечка умовна
(це тоді, як не дається
їхня форма повна).
Є чимало слів таких,
наведу окремі з них:
Бог, Апостол, благодати,
честь, молитва, небеси,
благочестя, милість, мати,
дух, дута. Господь, спaси….
Не прості перлини мовні
позначала титла, —
ні, слова значущі, повні
святості і світла.
Тож Тарас і вчив нас мати
вдачу нелукаву,
як святе письмо, читати
нашу давню славу.
ГОЛОДНИЙ І СИТИЙ
Загадка
Тобі відгадку підкажу,
як долю визначиш мою:
коли голодний, то лежу,
коли ж наїмся, то стою.
Хто ж я?
(Мішок)
ЛЕСЯ
Слово, чому ти не твердая криця…
Леся Українка
Я бачу: кущисті ласкавці,
і Леся, гортензії садячи,
на хвильку присіла на лавці —
їй пишеться в рідному Гадячі