Дайте, дядьку, пиріг,
покладу собі у міх!
А не дасте пирога,
візьму бика за рога
та виведу на поріг
та викручу правий ріг!"
Ось до іншого йде двору,
напуска ману сувору:
"Дядьку, дайте ковбасу,
а то хату рознесу!"
А дорослі тьоті й дяді
цим колядкам дуже раді.
І дають то те, то се,
і в торбинці Гриць несе,
мов господар із базару,
сливи, груші для узвару
й гарбузці аж золотисті,
й трохи кроликам вівса,
й пироги пухкі, пашисті,
й над усім цим — ковбаса!
Сам завбільшечки з мізинець,
коляд-коляд-колядинець.
МЕРТВА ХВАТКА
Цей зворот, як довели
мовники-дбайливці,
свого часу занесли
в лексику мисливці
Бо порода є собак:
іклами своїми
жертву вхопить — і ніяк
пащі не розніме.
Не одному вже ловцю
пси в пригоді стали,
і мисливці хватку цю
мертвою назвали.
А від того й повелось
(тут і слів розгадка):
чіпко взявся ти за щось —
кажуть: мертва хватка!
МОГИЛИ СИВІ ПОВІДАЮТЬ
Як ти густо, краю милий,
полином віків пропах.
і які лиш не бродили
племена по цих степах.
Волелюбні осередки
осідали вздовж Сули,
де за волю славні предки
в славних битвах полягли.
Хвиля часу — неугавна.
Що ж нам каже сивий міф?
В наших землях з пра-прадавна
кімерієць жив і скіф.
Скіф потиснув кімерійця,
скіфа витіснив сармат.
Ще в віках пильніш порийся —
гот сармата тис назад.
Готу гун завдав удару,
гуна витіснив авар,
печеніг потис авара, —
безліч сутичок і чвар.
Гримнув половець з літами —
відступив і печеніг.
Січі знов гримлять степами,
за набігом знов набіг.
Між світань і перехмарин,
вздовж степів, доріг курних
сунув турок і татарин,
і козак ставав на них.
Так сіклись на смерть затято,
що мішались кров і пил.
Тому й досі так багато
по степах стоїть могил.
Але наш ти, краю милий,
мріє наш чумацький шлях,
наші предківські могили
на безмежних цих степах.
БАТУРИН
Ви бували в Батурин!,
у містечку славнім,
відомому з гетьманщини
походженням давнім?
На берегах на Сеймових
гетьмани гриміли.
Ржали коні козацькії
і шаблі дзвеніли.
Яке ж його походження?
Подекуди йдеться,
ніби місто засноване
як польська фортеця.
А потім хтось додумався
(хитрий і не дурень),
ніби йменням Баторія [3]
названо Батурин.
Та раніш він заснований,
ніж Стефан Баторій
мав будь-яке відношення
до цих територій.
Грала наша тут музика,
і кобза, й бандура.
А назва йде від давнього
словечка батура.
А батура в цім випадку
означа: фортеця.
Ось відкіля походження
ниточка снується!
ЯК РОЗКЛАСТИ ГОРІХИ?
Головоломка
Ой, допоможи мені, Насте,
сорок п'ять горіхів розкласти,
що доспіли в цей понеділок,
розкладать на дев'ять тарілок.
І ніяких в обліку збігів:
в кожній — різна кількість горіхів!
Як воно виходить?
(1,2,3,4,5,6,7,8,9)
Я – ПОНЯТТЯ,
З ЧОТИРЬОХ ЛІТЕР
Загадка
Я — поняття. З чотирьох я літер.
Кожен мене знає.
Писне миша чи застогне вітер —
вже мене й немає.
Хто я?
(Тиша)
СВЯТІ ГОРИ
О.Гончару
Як Дінцеві личать ці зелені брами,
що людину кличуть у священні храми!
Святогірськ: раїни чи сокори тут?
Диво України цей донецький кут!
Рай земний та й годі. Врода неймовірна.
Тут сама природа — проповідь Нагірна.
Місць таких пригожих не буває двох.
В час навал ворожих уберіг сам Бог.
Звідає той муку, звідає той горе,
хто підніме руку на Святії Гори.
ЩО ЗНАЧИТЬ
"КОНИКА ПАСТИ"?
Я люблю задушевні
молодих матерів перемови,
вболівання їх кревні,
їх заледве надломлені брови,
як почнуть розмовлять —
все про діток,
про своїх немовлят,
малоліток:
— Моя Лідка, Уляно,
почала дибулять так рано...
— А Миколка мій, Насте,
почав уже коника пасти...
Кожен знає, яке маля,
коли вперше ніжками дибуля.
А що значить коника пасти!
Як? До чого його прикласти?
"Та це ж просто, — матуся каже,
усміхнувшись очима ясними, —
як дитя на животик ляже
і голівку підніме".
Піднімали так само голови
пастушки, лежачи на осонні,
щоб видно було навколо,
де пасуться їх коні
Ось відкіль цей походить вираз!
Бо хотілось, щоб хлопчик виріс,
бо хотіла в нім бачити ненька
чумаченька чи козаченька.
Цілувала волосся пушок:
— Ах ти ж мій пастушок!
ЩЕДРИЙ ВЕЧІР
Чи знаєм ми наші обряди і звичаї,
чи їх не затьмили канони чужі?
Пригадую: скільки краси таємничої
у Щедрому вечорі — святі душі…
І скільки пориву в розміренім цокоті
копит за вікном, у розгоні саней...
А в хаті наш батько сідає на покуті,
і ми за столом, ціла купа дітей.
Між батьком і нами — кутя і крученики,
шкварки й холодці, — все аж очі вбира,
яєчня, ковбаси, в макітрі — вареники,
коржів, пирогів отакенна гора!
І як наша мати зуміла настачити?
Ось батько з-за тих пирогів до рідні
(навмисне пригнувшись): — Чи ви мене
бачите? —
А ми в один голос: — Не бачимо! Ні...
— Видать, — каже батько, — були не
ледачими".
Помолимо ж Бога та вдарим чолом,
щоб ви мене, діти, й на той рік не бачили,
як сядемо знов за святковим столом.
Вертаюсь до мови тії чарівничої
і щиро бажаю, щоб вічно жили
такі дорогі родові наші звичаї
і гнулися в нас від достатку столи.
ПО САМУ ЗАВ'ЯЗКУ
Цікаві вирази народні
Ось каже чоловік один:
"В провулок напхано сьогодні
по саму зав'язку машин".
А другий каже, що у нього
по саму зав'язку турбот.
Звідкіль тут зав'язка? У кого
дізнатись учням про зворот?
— Так, певно, говорити стали, —
сказав Олесеві дружок, —
тому що зерно насипали
по саму зав'язку в мішок.
Та ось питають на уроці —
що скаже вчитель про слівце?
— Е, народилося в сорочці, —
всміхнувся він, — словечко це.