Та звідки помилка така
в східнослов'янських мовах?
Адже рибина це морська
з родини осетрових!
Лінгвісти свідчать недарма,
що тут у мові хиба:
"В білуги голосу нема —
вона німа... як риба!"
Ох, ці таїни, хай їм грець!
Тут нашорошуй вуха:
у морі є такий ссавець
з дельфінових — білуха!
Він справді із морських глибин
реве, немов корова.
І дивно, як цих двох тварин
змогла поплутать мова? .
Подібність винна звукова!
Та знають навіть діти
і розуміють ці слова —
білугою ревіти!
ЩО МОЖЕ ЛІТЕРА
Загадка
Букву З поставим між складами —
буде любий нам фольклорний твір,
С поставим — матимемо з вами
металевий головний убір.
Що це таке?
(Казка, каска)
БЕРЕЗОВА КАША
Син одбивається од рук.
Ракетки. Самокати.
Батьківським правом до наук
почав я спонукати:
— Щось ти уроки занедбав, —
все ігрища ті вражі
Гляди, щоб ти не скуштував
березової каші!
На це всміхається не зле
синок довготелесий:
— Я знаю, — каже, — сік, але
щоб каша із берези?
А я йому: — Того, хто вчивсь,
любили предки наші
й несли за те, що не лінивсь,
до школи горщик каші
Хто ж не обтяжувавсь нічим,
суворі предки наші
всипали добрих різок тим —
березової "каші".
А знав би ти, які були
з берези пруття голі,
що ними дітвору сікли
в старій церковній школі.
О, там старались що не крок
"підвищувати" бали
і за невивчений урок
безжалісно стьобали.
Тож батько наш і нам казав
за витребеньки наші:
— Гляди, щоб ти не скуштував
березової каші!
ЛОХВИЦЯ
Коли ми їдем Київ — Суми,
побіля Лохвиці — місток.
Обабіч — зарості. Внизу ми
аж відчуваєм холодок.
Вже й Лохвиця. Чи не рослина
дала їй назву отаку?
Адже росли тут лох, лохина,
що є в Грінченка в словнику.
Та головне, що річка в'ється
повз давні насипи, вали.
Сухою Лохвицею зветься
і є притокою Сули.
Снігами живиться й дощами,
й, буває, так пересиха,
що, мов калюжка між кущами,
стає воістину суха.
Та назва не дає спокою:
що ж Лохвиця в собі таїть,
що може бути і сухою —
як тайну слова зрозуміть?
Щоб дивну назву розтлумачить,
нас може виручить слівце —
слов'янське локва. Що це значить?
А означає слово це —
калюжа, рудочка, болітце
(а зменшувальне — локвица).
І докажіть ви, що не звідси
походить назва Лохвиця!
ДУМАЙТЕ, ЧИТАЙТЕ
Слова рідні, питимії
ще раз пригадайте:
"Учітеся, брати мої,
думайте, читайте..."
А чи геній випадково
в час важкої стуми
повторяв пекуче слово:
"Думи мої, думи"?..
"В Україну, — мовив сумно, —
ідіть, думи-діти".
Щоб розумно, не бездумно
ми жили на світі
Тож не нидіть нам, не скніти —
йти, не знавши втоми.
Розуміть, чиї ми діти,
пам'ятати, хто ми.
"ДІДУ МІЙ, ДУДАРИКУ"
У селі з давнім другом
в тиху пору теплісіньку
над Сулою, над лугом
рідну слухаю пісеньку:
"Діду мій, дударику,
ти ж, було, селом ходиш,
ти ж, було, в дуду граєш,
тепер тебе немає,
дуда твоя гуляє..."
А Сашко мені: — Друже,
в співах — рідні бувальщини.
І пісні не байдужі
до духовної спадщини:
"...і пищики зостаються,
казна-кому дістаються"...
Хай звучить і не модно
сопілчина небіжчика,
не для кого завгодно
зоставалися пищики.
Як сказати Сашкові,
чим я пісні завдячую?
Полюбив її змалку
я душею дитячою:
"Діду мій, дударику,
ти ж, було, селом ходиш..."
Виклика кожним звуком
почуття в нас незвідані,
що дідами онукам
з правіків заповідані…
ЗНАЧЕННЯ ПОБІЛЬШИТЬСЯ
Метаграма
Це слово часто стрінете:
три літери у нім;
та першу з них заміните
в цім слові чарівнім —
і значення побільшиться
одразу в сто разів.
І будете ви тішиться
з двох зовсім різних слів.
Які це слова?
(Рік, вік)
ЛИСИЙ І БОСИЙ
Загадка
Ану, хто з вас відгадає
(може, хто й не вчеше):
згори лисий поглядає,
знизу — босий бреше.
Що це таке?
(Місяць і собака)
НЕ ЛИШЕ ЗАПЕРЕЧУВАЛЬНА
Загадка
А хто порадує мене —
скажіть мені, будь ласка:
в якому слові частка не —
підсилювальна частка?
(Нехай)
І ТАКЕ БУВАЄ
Загадка
Хто жіноче ймення відгадає,
дуже миле у своїй природності,
що в пестливій формі означає
представницю іншої народності?
(Марійка, марійка)
ПТИЦЯ Й ПАРАСОЛІ
Загадка
Летить птиця на роздоллі,
випускає парасоль
Що це таке?
(Літак і парашути)
МЕТАЛЕВА ЖИРАФА
Загадка
Хоч не слон я і не робот,
а жирафа металева,
вантажі беру у хобот —
цеглу, рейки і дерева...
Хто я?
(Підйомний кран)
158
ДИВЛЯТЬСЯ СЕСТРИЧКИ
Загадка
Дивляться сестрички
так, немов живії:
жовті в них очички,
білі у них вії.
Хто вони?
(Ромашки)
ЖИТИ ПА ШИРОКУ НОГУ
Прислухаємось до слів потроху.
Часом кажуть про якихсь друзяк:
"Звикли жити па широку ногу,
розкошує так тепер не всяк!"
Що то за нога така широка?
Де у нашім вислові взялась?
Дошукатись — немала морока,
а бува, і встановити зась.
Треба знать середньовічну моду
і тодішніх багачів буття:
у Європі моді на догоду
величезне шилося взуття.
Це взуття носили і слов'яни,
козиряла в нім усяка знать:
що ботинки довші — більше шани,
можна багача по них пізнать.
Як, бувало, йде цабе велике —
зразу видно, що воно "з панських":
ледве не з півметра черевики,
широко ступати треба в них!
Щоб ходить зручніше — неодмінно
мали щось робити мудраки:
в носаках тримать набите сіно
або ще загнути носаки.
У Парижі про панів великих
і сьогодні можна ще почуть:
"О, ці мають сіно в черевиках!",
тобто добре, в розкоші живуть.
Тож і ми простежить маєм змогу
і потвердити для читачів:
вислів жити на широку ногу
породила мода багачів.
Є вона й сьогодні, рать не боса,
правда, вгору носака не пне.
Але глянь: іде, задерши носа,
або, ще як кажуть, кирпу гне.