[2] "...Das Fechtbuch" пера Ганса Талхоффера" — анахронізм. Славетний підручник бою холодною зброєю був написаний і виданий дещо пізніше, його датують 1443 роком. З "Flos duellatorum" Фіоре да Чівідале анахронізму нема, твір був відомий уже в 1410 році.
Розділ другий
[3] "Паноші Яна Местецького..." — слово "паноша" у чеській та середньовічній польській традиції та мові мало кілька значень, я вживаю найпопулярніше: молодий, ще не пасований шляхтич на службі в лицаря, тобто просто зброєносець (армігер). У польській мові від XVII ст. слово змінило значення і почало означати чванливого багача, що дійшло до наших днів у слові "паношитися".
[4] "Cave, ne cadas..." — "стережися, щоб не впасти". Коли в римській державі сенат влаштовував переможному воєначальникові тріумф, раб, який стояв за спиною тріумфатора, повинен був час від часу повторювати: "Respice post te, hominem memento te; cave, ne cadas" (Озирайся назад, пам'ятай, що ти людина, стережися, щоб не впасти). Іншими словами: "Не пишайся виявленими тобі почестями, не звертай з дороги заслуг, бо народ, який уміє винагороджувати, зуміє скинути самовпевненого в ніщо".
[5] "Nescis, mi fili, diem neque horam" — "Не знаєш, мій сину, ні дня, ні години", Матвій, 25; 13. У подальшій частині промови Самсон безпомилково передбачає майбутнє. Ян Сміржицький зі Сміржиць пережив гуситські лихоліття, вийшов із них з великим маєтком і великими земельними наділами в Північній Чехії. Однак він почав змову проти Їржі з Подебрад — звинувачений у державній зраді та засуджений, у 1453 році поклав голову під катівський меч.
Розділ третій
[6] "...літери V.І.Т.R.І.О.L., що означало..." — V.І.Т.R.І.О.L. — це таємна, загадкова та багатозначна формула алхіміків, яку часто вживають на позначення процесу трансмутації, тобто перетворення нешляхетних металів на шляхетні. Цю абревіатуру найчастіше інтерпретували як початкові літери формули Visita Inferiora Terrae Rectificando Invenies Occultum Lapidem, тобто "Досліджуй нижчі сфери Землі, вдоскональ їх, і знайдеш схований камінь". Йдеться, природно, про філософський камінь, славетний lapis philosophorum.
[7] "Ego vos invoco..." і далі — ритуал кон'юрації і заклинання спираються — досить вільно — на "Гептамерон" П'єро ді Абано, один із небагатьох автентичних повністю збережених чарівницьких гримуарів.
[8] "Verum, sine mendacio, crtum et verissimus..." — "Правдою є, без обману, вірно й найправдивіше: те, що знизу, таке саме, як те, що вгорі; а те, що вгорі, таке саме, як те, що внизу, а чудо здійснюється силою Єдності" ("Смарагдова таблиця", переклад автора).
[9] "Completum est..." — "Те, що я мав сказати про сонячні речі, я сказав" (там само).
Розділ четвертий
[10] "...головнокомандувачем Табора і верховним Справцею" — введений для колориту богемізм, чеськ. "spravce" — це управитель, керівник .
Розділ п'ятий
[11] "...з п'яти озброєних бургманів..." — убогу безземельну шляхту, змушену найматися на службу в заможних феодалів, називали клієнтами або манами. Клієнтів, служба яких полягала головним чином у дозорі та обороні замку феодала, називали бургманами.
[12] "На біскупів не дивитись...":
Nie patrzając na biscupy,
Ktyrzy majno ziotych kupy,
Boz nam ci wiarno zeljyli,
Boje daj, by sik polepszyli…
Dwyr nam pokazii kapiany,
Kanoniki i dziekany;
Wszystko w konciele zdworzaio,
Nabojecstwa bardzo maio... —
Бернат з Любліна. Текст з'явився аж у 1522 році. Але що там.
[13] "Pictoribus atque poetis..." — "Художники та поети мають право посягати на все" (Горацій).
[14] "Non enim est aliquid absconditum..." — "Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде на яв" (Марк, 4; 22).
[15] "Maior sum quam cui posit Fortuna nocere" — "Я на такій висоті, куди й Доля сягнути не може" (Овідій, "Метаморфози", 6, 195; переклад Андрія Содомори).
[16] "Quem dies vidit veniens superbum..." — "Кого ранок бачить піднесеним, вечір бачить скинутим" (Сенека).
[17] "Мені дали шість бочівок як хабар..." — хабарництво єпископа Конрада в надаванні пребенд і церковних посад у вроцлавській дієцезії підтверджує (за Длугошем) Єва Малечинська (Ewa Maleczyńska, Ruch husycki w Czechach i w Polsce, KiW, 1959).
[18] "Aurea prima sata est aetas..." — Овідій, "Метаморфози", 1, 89. Переклад Андрія Содомори.
Вік золотий було вперше посіяно. Чесність і Правду
Всюди без примусу, з власної волі в той час шанували.
Люд ще ні кари, ні страху не знав, бо тоді не читав ще
Грізних законів, карбованих в мідь; ще юрба не тремтіла
Перед обличчям судді — проживала й без нього в безпеці:
Розділ шостий
[19] "...жейдлік вина коштує три гроші, а півпінти пива — п'ять пеняжів..." — жейдлік вміщав близько півлітра. Чотири жейдліки становили пінту, вісім пінт ішло на скопик, чотири скопики містили відро, чотири відра давали бочку, яка мала близько два з половиною гектолітра ємності. Якщо йдеться про монетарні одиниці, то основною на той час у Чехії (і не тільки!) був празький гріш, який ще називали "білим" або "широким". Гріш поділявся на 7 пеняжів = 14 гелерам = 28 оболам. Під час гуситських війн гріш не карбували взагалі, що не заважало йому бути найпопулярні-шою монетою, як у платежах, так і в розрахунках.
[20] "...хто не пошкодує флорина або угорського дуката..." — флорин, або гульден, або злотий ринський завжди мав нижчий курс, ніж угорський дукат. У 1419 році, році дефенестрації, за угорський дукат платили 23 празькі гроші, а за флорин — тільки 19. Буремний час гуситських вій не міг не викликати спекулятивного зростання вартості золотої монети, тому в мене Гунцледер встановлює курс на рівні тридцяти грошів.
Розділ сьомий
[21] "Керетяни і пелетяни" — біблійне: збиранина, набрід (II книга Самуїла, 8; 18 і 15; 18).
[22] "...моя сім'я вже багато років є манами Бергових..." — чеська й моравська шляхта, на відміну від польської, де кожний сірома був "рівним воєводі", поділялася на стани. Найвищий ранг мав панський стан, що складався з найдавнішої та найбагатшої шляхти. Маєтки чеських панів часто були настільки величезними та розлогими, що їх називали "панствами" (panstvi; це слово перейшло в польську мову, де стало назвою політичної організації). Нижча шляхта охоплювала дрібнопомісних шляхтичів і лицарів. Найнижче в ієрархії стояли клієнти (clientes), яких ще називали манами, — убога й позбавлена земельних наділів шляхта, змушена залишатися на службі в багатої шляхти. Або в кліру — єпископам та архієпископам служили цілі армії манів.