— Звісно! — вигукнув він.
Грегор кинувся до телефону і набрав Галактичну експрес-службу доставки.
— Алло! Запишіть термінове замовлення...
Експрес-служба перевершила саму себе. За два дні на плішивій галявині біля ферми Берні-Спірит лежали доставлені з Землі десять невеликих скриньок.
Грегор і Арнолд занесли їх у будинок і відкрили першу. З неї вийшла велика, чудова й гордовита кішка, виблискуючи жовтими очима. Це була спеціальна порода, виведена на Землі, мисливський інстинкт якої поліпшено шляхом схрещування з ліраксіанськими різновидами.
Кішка похмуро поглянула на чоловіків і принюхалася.
— Не плекай особливих надій, — обережно сказав Грегор, спостерігаючи, як тварина перетинає кімнату. — Вона поводиться не так, як звичайні кішки.
— Тсс, — прошипів Арнолд. — Не заважай їй. Кішка спинилася і, ледь схиливши набік голову,
уважно дослухалася до писку й метушні сотень невидимих пацюків, що без страху пробігали повз неї. Вона принюхувалась і мружила очі.
— Їй тут не подобається, — прошепотів Грегор.
— А кому тут сподобається? — теж пошепки відповів Арнолд.
Кішка зробила обережний крок, підняла передню лапу для наступного і раптом опустила її.
— Вона не збирається полювати, — розчаровано промовив Грегор. — Може, краще виписати тер'єрів...
Кішка раптом стрибнула. Почувся відчайдушний писк, схоже, вона когось тримала в лапах. Потім, сердито нявкнувши, вп'ялася зубами в невидиму здобич. Писк припинився.
Проте він значно посилився по всіх закутках. Схоже, пацюки вищали від жаху. Грегор, не вагаючись, випустив ще чотирьох кішок, залишивши п'ятьох про запас. За кілька хвилин кімната перетворилася на бійню. Друзям довелося вийти, їх нерви не витримували.
— Можемо відсвяткувати, — сказав Арнолд, відкорковуючи одну з дбайливо прихованих пляшок бренді.
— Трохи зарано... — невпевнено промовив Грегор.
— Та ні! Кішки знають свою справу, усі буде гаразд. До речі, нагадай мені, щоб я замовив ще кілька сотень котів.
— Звісно. А якщо пацюки знову стануть обережними?
— У цьому уся суть! — сказав Арнолд, розливаючи бренді у склянки. — Поки пацюки поводитимуться, як зараз, вони будуть поживою для кішок, а якщо вони повернуться до старих звичок — стануть справжніми пацюками, — ми застосуємо морганізатор.
Грегор не заперечував. Пацюків узяли в кліщі: з одного боку — коти, з другого — морганізатор. в обох випадках за тиждень тут все повернеться до первісного стану й залишиться досить часу, щоб отримати пристойну додаткову премію.
— Пропоную тост за земних кішок, — підняв склянку Арнолд.
— Приєднуюсь, — підтримав його Грегор. — За хоробрих, простих і розумних земних кішок.
— Невидимі пацюки не зіб'ють їх зі сліду.
— Вони зловлять і з'їдять будь-якого пацюка, видимий він чи ні, — задоволено промовив Грегор, дослухаючись до несамовитого вищання й писку за стіною, — ці звуки були для них найсолодшою музикою.
Тостів було багато, і всі на честь різних корисних якостей земних кішок. Потім випили окремо за планету Земля й закінчили вшануванням усіх планет земного типу, починаючи з Абака.
Бренді закінчився десь на Глостреї. На щастя, в сиерійця виявилася непогана колекція місцевих вин.
Арнолд відключився на Уанлексі. Грегор протримався до кінця алфавіту, потім поклав руки на стіл, опустив на них голову й заснув.
Наступного ранку вони прокинулися пізно з головним болем, неприємним відчуттям у шлунку та затерплими суглобами. До того ж з'ясувалося, що їхні хоробрі, прості й розумні земні кішки кудись зникли.
Друзі обшукали весь будинок. Вони обстежили стайні, луки й навіть поля, розкопували щурячі нори й заглянули в покинуту криницю.
Кішок не було, не лишилося навіть жмутка шерсті.
Тим часом пацюки так само весело й безтурботно, як і раніше гасали будинком, почуваючись у повній безпеці, вони лишалися невидимими для ока.
— І це після такої чудової роботи! — журився Арнолд. — Гадаєш, пацюки дали нашим кішкам відкоша?
— Навряд, — сказав Грегор. — Це суперечило б їхній щурячій натурі. Логічніше припустити, що кішки просто розбіглися.
— Але ж тут стільки чудової їжі! — дивувався Арнолд. — Ні. Це суперечить кошачій натурі.
— Киць-киць-киць, — востаннє покликав Грегор, але замість знайомого нявкання почув лише задоволений писк, мільйона безтурботних пацюків.
— Треба з'ясувати, що сталося, — сказав Арнолд, підходячи до скринь з п'ятьма кішками, що залишилися. — Спробуємо ще раз, але додамо контрольний елемент.
З цими словами він витяг зі скриньки кішку й начепив на неї нашийник із дзвіночком. Грегор зачинив зовнішні двері, полювання почалося.
Кішка люто накинулася на здобич, і невдовзі почали з'являтися знівечені трупи пацюків. Разом із життям їх залишала і здатність до невидимості.
— Це ні про що не говорить, — мовив Арнолд.
— Дивись далі, — мовив Грегор.
Трохи перепочивши, кішка попила води й знову взялася до роботи.
Арнолд задрімав, але Грегор продовжував спостерігати, хмурніючи від своїх думок.
Він чудово розумів, що півмісяця вони вже витратили, а популяція пацюків анітрохи не зменшилася. Кішки, в принципі, могли б з ними впоратися, але якщо за кілька годин вони втрачають інтерес до полювання, то їхнє використання обійдеться надто дорого. Може, тер'єри впоралися б із цим краще, чи з ними буде те саме?..
Раптом він підхопився й розбудив Арнолда.
— Що трапилось? — невдоволено буркнув той, оглядаючись довкола.
Там, де щойно активно полювала кішка, залишився лише нашийник, який висів у повітрі над підлогою.
Дзвіночок, як і раніше, весело бряжчав.
— Кішка стала невидимою! — скрикнув Арнолд. — Як це сталося? Чому?
— Мабуть, щось з'їла, — ошелешено промовив Грегор, спостерігаючи за переміщеннями нашийника по кімнаті.
— Кішка їла тільки пацюків.
Приятелі поглянули один на одного, наче їм спало на думку те саме.
— Отже, невидимість пацюків не пов'язана з мутацією! — вигукнув Грегор. — Казав я тобі! Подібна властивість так просто не передається. Пацюки напевно теж щось з'їли.
Арнолд кивнув на знак згоди.
Я підозрював. Очевидно, це сталося після того, як кішка вдосталь наїлася пацюків.
За звуками, що долинали з кімнати, вони зрозуміли, що невидима кішка продовжує полювати на невидимих пацюків.