Боцман одразу пожвавiшав i кинув на своух спiльникiв радiсний погляд.
— А далi боцман скаже: "А на тi кошти, боже мiй, слуги твоу навiть тонюсiнькоу свiчечки не купили..."
— Куди ж ви, облудники, ух подiли? — вмить збурився чорний боцман. — У шинок понесли? З дiвками на моу кревнi бестились?
— Ще чого? — обурився i я. — У головi твоуй — одне неподобство! А ще до каяття узявся... Та ми, смиреннi слуги божi, твоу кошти нишком, бо нам мирська слава нi до чого, пустили на утримання згорьованих удiв та сирiт убогих. А цi сiромахи вибiлили твою душу чистими сльозами подяки краще вiд усякоу пекельноу чистки. Збагнув?
— Ну, то це — iнша справа! — мовив боцман.
— I тодi скаже тобi Всевишнiй: "Всеньке життя свос, боцмане, ти був на землi затятим грiшником, а на небесi зробився праведником. Таке вже не раз траплялося. Бери, боцмане, крила за розмiром, бери арфу до рук i паняй в райськi кущi, якi тобi лишень любi. Там тебе чарiвнi янголицi, усi — мов з писанки, почастують нектаром з амброзiсю, пригорнуть й приголублять..."
Я знову врочисто промовчав, щоб це захоплююче небесне видовисько достеменного раювання вкорiнилося в найтупiшi голови.
А по тому — рiшуче наполiг.
— Грiшники! Берiть приклад з вашого чорного праведника! Впровадимо гiдний подиву почин святого боцмана в широкi маси розбишак! Вивертайте кишенi! Здавайте менi, рабу смиренному, все, що в гаманах подзвонюс та в пояси зашито! Я сам донесу вашу дещицю до храму божого. Донесу, будьте певнi! Бачите: море менi по колiна!
— А таки донесе, — розчулено мовив боцман, розмазуючи на своуй бруднiй пицi чи то чистi сльози каяття, чи то морськi бризки — не добереш. — " Донесе аж до першоу корчми...
На борту корабля "Зi святими упокiй" вибухнули глузливим реготом.
Виявлясться, цей негiдник весь час тiльки клеув iз себе дурня! От же гад повзучий...
— Що, не вiрите? — заволав я, вражений у саме серце нечуваним блюзнiрством цього пiдступного вiдступника. — Хiба не бачите чуда? Море менi по колiна!
— Ще пару пляшок, — лагiдно мовив боцман, — i ти, Iоно, ходитимеш по водi, яко по суху.
О господи! Якоу репутацiу я зажив! Правильно люди кажуть: з кимповедешся, з тим i наберешся. А я вочевидь весь час ще й перебирав...
Однак я ще мав надiю на щасливий кiнець: раптом станеться ще одне чудо?
— Грiшники! — загорлав я. — уй-богу, я не брешу!
— Iоно, — поблажливо озвався капiтан БенАкула, — ходь на борт. Як пить дать дамо тобi випити... А ти, боцмане, якоу думки?
— Ну що ж, вистава варта чарки...
Ото й усе за всi моу труди?
— Не пiду! — затявся я. — Не пiду, коли менi не вiрують. Бач, з пророка брехуна зробили!
А капiтан на те — миролюбно:
— Та звiдки нам знати, брешеш ти чи нi? Он уже скiльки лантухiв гречаноу вовни намолов...
I тут я зважився на вiдчайдушний крок.
Цiкавитесь який?
Почав сам на себе небесну кару накликати! Аби настановити закоренiлих у розбоях грабiжникiв на путь iстинну до справжнього багатства...
— Хай мене грiм поб'с, коли брешу! — заприсягнувся я, сам жахаючись свого вчинку.
Подивився на небо — пронесло.
— Хай мене блискавка спопелить, коли щось криве мовив! — мовив уже смiливiше.
Поглянув угору — пронесло.
— Хай хлябi воднi розверзнуться, коли хоч грiш втаю! — вже зовсiм хоробро збрехав я i на доказ тупнув ногою.
Нараз твердь пiдi мною захиталася, розверзлася чорна безодня i вмить поглинула мене.
17. У ПЕКЛI ХОЧ I ТЕПЛО, ТА ХТО ТУДИ ЗАБАЖАр
"Цього Iона не чекав. Але оскiльки зробити щось було неможливо, вiн вирiшив терпляче очiкувати наступних подiй в свосму дивному новому примiщеннi".
Лео ТАКСIЛЬ.
Я опинився в абсолютно темнiй i вогкiй камерi. Пiтьма — хоч в око стрель. Звiдкiлясь повiвало смородом, нiби я вскочив прямiсiнько в гальюн.
Я витягнув руки i сунувся навмання. Тицьнувся сюди, тицьнувся туди скрiзь були вогкi i драглистi стiни, нiби ух слимаками вимазали. Заходився було обтирати одну стiну полою, коли це вона раптом конвульсивне здригнулася, а потiм дрiбнодрiбно затрусилася.
Хтось зареготав страшним утробним басом:
— Ха-ха-ха! Ой, не лоскочи, бо я не втримаюсь, i тебе перетравлю... Хи-хи! Ой, не можу!.. Ха-ха-ха!
Волосся в мене стало сторч, а сам я з ляку задубiв, як на лютому морозi, хоч у камерi було тепло i навiть задушливо.
— Ц-ц-ц-ц-це де я? — тiльки й спромiгся, що процокотiти зубами.
— У черевi китовому, — вiдповiв той же утробний голос. — Хо-хо...
— А хто ц-ц-ц-це говорить?
— Черево.
— Яке черево?
— Мос, китове.
"Дурить, гнида, — вирiшив я. — Морочить менi голову, бо знас — тут не дуже роздивишся..."
— Значить, у черевi?
— Авжеж.
— У китовому, кажеш?
— Точно.
— А хiба ж може черево розмовляти?
— Це як у кого, — охоче пояснив утробний голос. — У мене, наприклад, може, бо я кит-черевомовець. Та й подумати: треба ж арештантовi хоч з кимось слiвцем перекинутись. Хоч би й з наглядачем.
— Так ти наглядач?
— Передусiм — в'язниця.
— Як же так?
— А просто — за сумiсництвом.
— Виходить, я — ув'язнений?
— Виходить, що так.
— I надовго?
— На п'ятнадцять дiб.
— Ото!
— Не огокай! Строк покарання вiдмiряли в самий раз, бо твою провину вирiшили вважати дрiбною. З деяких мiркувань...
— Це ж яких, цiкаво?
— Тобi краще знати.
— А тобi доля в'язня байдужа?
— Мос дiло мале: за наказом згори хапати i тримати, поки строк покарання не мине.
— I щось за це масш?
— Та не так щоб i розкiшно — за харчi.
— I добре годують?
— Найдрiбнiшим планктоном! Можна сказати, на голоднiй пайцi тримають...
— А ти що?
— Та нiчого... Славословлю i за турботи дякую! Бо коли що не так, у море одразу отруйних медуз накидають... Тьху, гидота яка!
Обидва сумовито замовкли. Невеселi думки заснували в моуй головi.
— Боже мiй! — заскиглив я. — Змилуйся над смиренним рабом твоум.
— Молодця! — похвалив мене голос. — Повiдомляю: термiн ув'язнення буде значно скорочений, якщо ти доброчесно розкасшся i невтомно вихвалятимеш Всевишнього.
— То це вiн мене сюди запроторив?
— А хто ж iще?
— Виходить, ти слугусш Всевишньому?
— Нi, богу морiв Посейдону. Однак брат Посейдона верховний олiмпiсць Зевс уклав з твоум Всевишнiм угоду про товариську взасмодопомогу. Отож, у вiдповiдь на дружнс клопотання канцелярiу Сьомого Неба про затримання у володiннях Посейдона небезпечного злочинця, що спритно втiк з терену, пiдвладному Всевишньому...