Полювати бенгальського тигра треба їхати в Бенгалiю, бо це не простий тигр, як бачите, а бенгальський. Чому нас iнтересуі саме бенгальський тигр?
Тому вiн нас iнтересуі, що бенгальський тигр найбiльший з усiх тигрiв на свiтi, тому що завдовжки вiн 2,5-3 метри i що самий хвiст у нього 80-95 сантиметрiв, так що, коли вам не пощастить заполювати цiлого тигра, а одбити в нього тiльки хвоста, то й тодi ви все-таки "имеете вещь".
— Де Бенгалiя? — питаіте.
На Бенгалiю з Киіва треба їхати так:
Як минете Василькiв, Мотовилiвку i Фастiв — берiть не на Бердичiв, а на Жмеринку. Потiм на Вапнярку, Роздiльну й доїздiть до Одеси. З Одеси на Дарданелли, потiм на Суецький канал, звiдтам уже не так далеко до Iндiї.
Приїхавши в Iндiю, питайте, як вам пройти на Брамапутру.
Слово "Брамапутра", щоправда, щодо вимови трудне, але їхавши на пароплавi, ви частiше його самi собi проказуйте, щоб навчитися його вимовляти, а то буде й вам, як Даниловi Кiндратовичу, що приїхав уже до Iндiї, а там i запитав:
— Де тут, — питаі, — Путрамабра?
Нiхто, певна рiч, з iндусiв йому не мiг на це нiчого вiдповiсти, — так вiн, бiдолаха, й вернувся додому без тигра.
Брамапутра, — та це ви й самi, положим, знаіте! — це рiчка в Бенгалiї. Коли ви до неї дiйдете, там недалечко тече ще одна рiчка — Ганг, — так от мiж Брамапутрою й Гангом, у джунглях, найбiльше плодиться бенгальських, або, як їх ще взивають, — королiвських тигрiв.
Отам їх i полюйте.
Перед полюванням, майте на увазi, треба вам буде вибити довкола всi кобри i всi гримучi змiї, щоб, бува, котра не вкусила, перехворiти на тропiчну малярiю, — чи на жовту, чи на червону, це вже яка кому до вподоби, — потiм уже й полювати.
Хлiба з собою берiть тiльки на дорогу, доки до Бенгалiї доїдете, а в Бенгалiї там на кожному кроцi, як у нас бузина, росте хлiбне дерево, — круглий рiк на ньому ростуть плоди, — ну, як нашi книшi.
Тепер вони, щоправда, там по карточках, та проте не без того, щоб не можна було у Багдадi на базарi в якого-небудь раджi карточку купити... Гадаю що можна.
Iндiйський раджа — це володар цiлої величезної в Iндiї округи, вiн сам призначаі, як от наш райторгвiддiл, зав картковим бюро, i не може бути, щоб той зав давав йому тiльки одну хлiбну картку...
Тигра полюють, як ви знаіте, для того, щоб винищувати цього страшного звiра, що наводить жах на цiлу округу, нападаючи на худобу, i навiть на людину.
Полюють його i для того, щоб мати величезну чудесну шкуру, смугасту й пухку, що так прикрашаі собою кабiнет хороброго мисливця.
А ще полюють, добуваючи тигровi великi й страшнi пазури, висушують їх, труть на порошок i п'ють той порошок для хоробростi.
Iндуси, китайцi та iншi схiднi народи глибоко вiрять в чудодiйну силу порошкiв з тигрячих пазурiв i платять за них грубi грошi.
Як випити, вони кажуть, один тiльки такий порошок, можна набити тигрiв силу.
Одно кепсько: щоб мати цей порошок, треба, виходить, убивати тигра, а щоб убити тигра, треба, виходить, мати порошок.
Ну, нiчого: бувши вiд природи хоч i не дуже, сказать, хоробрими, але ж не зовсiм, сказать, i лякливими, — обходитимемось на першiй тигрячiй охотi без порошкiв, бо як довели останнi дослiди над порошками з тигрячих пазурiв — вплив їх на людський органiзм сильно закрiпительний.
А вiд цього й хоробрiсть!
Ну, що ж, коли нема, так нема!
Будемо, значить, крiпитись не порошками, а духом!
А в деяких випадках при полюваннi тигра такi порошки, як ви самi побачите, можуть навiть пошкодити.
* * *
Способiв охоти на тигра і кiлька.
Є спосiб з диктом i з молотком, про який менi розповiдав один iз досвiдчених охотникiв на тигрiв.
Полягаі вiн ось у чiм.
Берете ви аркуш дикту, так, приблизно, з метр у квадратi i невеличкий молоток.
Iдете в джунглi, мiж Брамапутрою й Гангом, i, щоб привернути на себе увагу бенгальського тигра, на ввесь голос спiваіте:
Та не жалько менi
Та й нi на кого,
Тiльки жалько менi
На отця свого...
Тигр почуі, i вже не ви його, а вiн вас почне полювати.
Тут уже ви будьте уважним i пильним, щоб не прогавити того моменту, коли тигр припаде до землi й, люто б'ючи себе хвостом по боках, приготуіться стрибнути i зробити з вас попередню перед антилопою закуску.
Як тiльки вiн стрибоне, ви раптово повертайтесь до нього й наставляйте дикта.
Тигр ударить всiма чотирма лапами в дикт i страшними своїми пазурами проб'і його.
Отут ви теж гав не ловiть: зразу ж швидко-швидко-швидко бийте молотком по пазурах i загинайте їх, пристукуючи до дикту.
I все!
Пригвожджений до дикту тигр уже не страшний звiр, а немiчне кошеня.
Ви вже тодi можете з його шкуру чи з живота здирати, чи, вдаривши кинджалом у серце, покiнчити з ним, а потiм уже бiлувати...
Майте тiльки на увазi, що бити тигра по пазурах, загинаючи їх до дикту, треба все-таки обережно, щоб не пошкодити пазурiв, бо ви ж знаіте, яка то цiнна рiч, що з неї виробляються хоробрi порошки.
Декотрi мисливцi, нервуючись, забувають про це й гатять по пазурах з усiії сили, псуючи їх i позбавляючись через це такого цiнного матерiалу.
* * *
Дуже поширений i, треба сказати, дуже непоганий спосiб полювати на тигра iз слоном.
Таким способом полюють тигрiв iндуськi раджi й англiйськi лорди, що приїздять у гостi до iндуських раджiв, а тi вже частують їх, своїх дорогих гостей, охотою на тигрiв.
Перед цим iндуськi раджi заздалегiдь принаджують до певного мiсця тигрiв, ставлячи протягом кiлькох тижнiв принаду з не зовсiм ще померлих, а вже до роботи не придатних тубiльцiв.
Коли англiйськi лорди поприїздять до iндуських раджiв у гостi i побачать, як ведуть тубiльця на принаду, вони роблять тому тубiльцевi ручкою i милостиво кажуть:
— Гуд бай!
Тигри, мiж iншим, iдуть на принаду не тiльки з тубiльцiв, а й з худоби: з корiв, свиней, овець i т. iн., але такої принади їм не ставлять, бо тодi не буде чим деяким англiйським лордам принаджувати польсько-шляхетних жовнiрiв генералiв Андерса, Бур-Комаровського та iнших арцишевських рачкевичiв.
Тигрiв, отже, принаджено.
Тодi приводять приручених слонiв, сiдлають їх такими нiби куренями, тiльки не з лiщини сплетених i соломою вшитими (англiйськi лорди й iндуськi раджi таких куренiв не люблять!), а зробленi тi куренi iз слонової костi й ушитi ідвабом.