— Справді,— погодився я.— Ходімо.
— Згадай Бога, Монтрезоре!
— Авжеж,— пообіцяв я.— Неодмінно згадаю.
Але марно я чекав відповіді на ці слова. Я втратив терпець і гукнув:
— Фортунато!
Ніякої відповіді. Я знову погукав:
— Фортунато!
Мовчанка. Я просунув у незамурований ще отвір смолоскип і вкинув його до склепу. У відповідь почулося тільки дзеленчання дзвіночків. Моє серце болісно стислося; звичайно, тільки вогкість, яка панувала в підземеллі, була цьому причиною. Я поквапився закінчити роботу. Засунув останній камінь на місце, замазав вапном щілини. Попід щойно вимуруваною стіною я поставив загорожу з людських кісток. Відтоді минуло вже півстоліття, і до них ще не доторкалася рука жодного смертного. In pace requiescat (1)!
(1) Хай спочиває в мирі! (Латин.)