Бабусі

Костецкий Анатолий

Дай, бабусю, поцілую
сивину твого волосся,
теплим диханням зігрію
снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане
лоскотливий іній срібний,
мов химерні візерунки
на замерзлій з ночі шибі...