9.
Але все-таки щось і справді завершилося. Ріка почала змінювати русло. Не тому, що з якогось дня я перестав писати вірші — це несуттєво. Можливо, що з якогось дня я почну це робити знову. Але сталося дещо інше, значно суттєвіше.
Здається, минула молодість. Ми дуже пильнували за її проминанням, випивали її по краплі, ніби найкоштовніший напій світу. Що ж, вона вдалася нам не найгірше. Після нас буде море порожніх пляшок під столом на суді.
Натомість постає типово європейське питання: що далі? Що там, за кінцевою зупинкою "крайслера", куди в'їзд на лімузинах молодості заборонений? І що залишиться від Бу-Ба-Бу, якщо в нього відібрати лімузин?
Не знаю. Адже ми настільки протеїчні, що неможливо передбачити всі наші подальші мутації.
Але що відбувається нині?
Ірванець переживає захоплення драмою. Його п'єси повинні бути поставлені вже — інакше вічність не простить нікому їхньої минущості. Поки що він сам озвучує їх у підземних та винних крамницях.
Неборак недвозначно переходить у рок. Це має бути новий різновид — неборок. Кажуть, що його музичні ідеї за силою вираження дорівнюють поетичним. Утім, він так само легко зміг би викладати що-небудь українське десь у Канаді, Аргентині чи Родезії.
А я хотів би винаймати кімнатку на невеличкій віллі. Щоб уранці та ввечері прогулюватись околицями з увімкнутим плеєром у нагрудній кишені. Я хотів би мати величезну музичну колекцію, а також колекцію вин і кулінарних рецептів. І постійно подорожувати до міст, які мені сняться. Я хотів би лінюхувати, нічим не займаючись, окрім писання доброї прози, звичайно. Або укладання якихось поетичних чи музичних антологій.
Як би там не трапилось — але все це так чи інакше буде Бу-Ба-Бу. І навіть якщо ми влаштуємо виставку нашого малярства чи продаж будинків, то це буде Бу-Ба-Бу. І навіть якщо хтось із нас поїде в Африку, щоб торгувати невільниками та слоновою кісткою, то це буде Бу-Ба-Бу. І навіть якщо заради хліба він продасть себе рекламній агенції, то це буде Бу-Ба-Бу, найкраще для мужче-е-ен...
Ми на це приречені. І нікуди від цього не подінемося.
10.
Озираючись, бачу на вершині самотнього пагорба величні монументальні обриси "крайслера імперіала". Він зупинився навіки.
Аве, "Крайслер"! Ідучи вдалечінь, я салютую тобі. Ти був чудовим автомобілем.
І тобі — наша спеціальна подяка.