109 В юності і в молодості більшість людей цілком природно плутають між собою два схожі один на один стимули: це — стимул до сексуального переживання (котрий сам є складником глибшого стимулу до ризикованого та авантюрного) і стимулом до любові, інституціоналізованої в шлюбі (котрий є складником стимулу до певності і безпеки). Їм важко розділити ці дві речі; те, що починається як одне, за мить може стати другим. Бажання поцілувати перетворюється на бажання прожити разом усе життя, рішення одружитись несподівано обертається на тугу за іншим тілом.
110 У статевому вихованні юнацтва значно більше уваги слід приділити тому, щоб навчити етіології кохання; вона така ж важлива, як і фізіологія статевого акту.
111 Вельми поширена думка, що кохання і секс — несумісні, що коли у вас багато сексуальних пригод, то ви не можете кохати (Дон Жуан), і що коли ви кохаєте (підтримуєте постійні взаємини на зразок шлюбу), то рано чи пізно перестаєте отримувати насолоду в сексі. Ця думка посилюється від того, що на шлюб дивляться просто як на видачу ліцензій на заняття сексом, а не як на утвердження кохання. Якщо суворо забороняти неодруженим мати любовні справи, то не варто й сподіватись, що вони прийматимуть шлюб за те, чим йому слід бути: за намір любити, а не за бажання насолоджуватись статевим актом законно.
112 Подеколи незаконне сексуальне переживання своєю незаконністю приваблює майже такою ж мірою, як і сексуальністю. Коли Мольн нарешті віднайшов свою domaine perdu, domaine sans nom зустрівши таємничу Івонну де Ґале знову, то що він учинив? Утік після першої шлюбної ночі.
113 Коли індивіда зусебіч атакують сили, спрямовані проти індивідуальності, — немо, відчуття абсолютності смерті, дегуманізуючий процес і масового виробництва товару, і масового продукування культури, — то любовні справи означають не тільки втечу в зачарований сад еґо, але й квазігероїчний жест людської непокори.
114 Любовні справи — як і мистецтво — використовуються індивідом, щоб вихлюпнути обурення, викликане недоліками суспільства. Це день, коли ми прогуляли заняття, втікши з непривітної і нестерпно нудної школи. На цьому стоїть все сучасне популярне мистецтво.
Вслухайтеся в поезію поп-музики. Порівняйте сексуальність такої фігури, як Джеймс Бонд, із сексуальністю Меґре і Шерлока Холмса.
115 Те саме можна сказати і про рекламу. Сигарети вам пропонують не за їхню сигаретну якість, а як доречний супровід любовних справ; реципієнтів — твердять рекламодавці — можна "підкорити", "спокусити", "причарувати" (відтінки дії приворот-зілля) найневиннішими предметами будь-якого сорту — шоколадками, авторучками, ювелірними прикрасами, сповненими розваг відпустками тощо. Подібні тенденції помітні в рекламі автомобілів та одягу, хоч тут притягальна сила скоріше нагадує збуджуючий напій, аніж приворот-зілля. Цей автомобіль робить чоловіка мужчиною; це плаття натякає на Мессаліну. Навіть тканини викликають моральні асоціації, закладені в них з рекламною метою. Ви купуєте вже не чорну шкіру, а її натяк на садистські збочення.
116 Позашлюбні зв'язки починають вабити, як сирени, — особливо після кількох років у шлюбі. Чоловіки почувають певного виду nostalgie dela vierge, жінки — тугу за життям поза чотирма стінами домашньої в'язниці, яку складають чоловік, діти, хатня робота, кухня. У чоловіків, здавалось би, це бажання відверто сексуальне.
У жінок воно може проявлятися складніше. Проте щоразу це втеча від дійсності. А якщо є діти, то і втеча від відповідальності.
117 Для потенційно невірного подружжя спонука до занять любовними справами може бути меншою, а покарання більшим, ніж для неодружених. Загалом моральна проблема набагато ясніша; однак інші чинники — наприклад, гостріше відчуття невдачі чи незадоволення, яке приходить з віком, спогади про дошлюбні любовні справи (чи про відсутність їх), одноманітність шлюбу і загальний клімат суспільства, сп'янілого від вседозволеності, — можуть привести до того, що об'єктивно ясне питання суб'єктивно важче бачити саме тепер, аніж будь-коли раніше в історії.
118 Буває, що насолода здається обов'язком, тоді як обов'язок не часто здається тим, чим він може бути, — насолодою. Скільки шлюбів розпадається через те, що розпадається так багато шлюбів?
119 Чи може насолода не перетворитися на обов'язок, коли всю філософію капіталістичного суспільства можна звести до тези: ви винні собі стільки, скільки можете отримати — будь то в грошах, у становищі, в маєтностях, у задоволеннях чи у переживаннях.
120 Капіталістичне суспільство схильне перетворювати всі переживання і взаємини на предмети, які можна оцінювати за тією ж самою шкалою цінностей, що і пральні машини та центральне опалення, тобто за порівняною дешевизною використання й отримуваним від неї задоволенням. Крім того, в перенаселеному і наляканому інфляцією суспільстві існує тенденція робити речі витратними і, отже, вважати витратність чеснотою та насолодою. Викиньте старий предмет і придбайте новий. Як нас переслідує привид любовних справ, так само переслідує і привид погоні за новим; обидва ці духи — браття.
121 Батьки і матері більше не бачать у своїх дітях дітей; коли ті виростають, вони дедалі частіше розглядають їх як суперників на перегонах задоволення. І, що важливіше, суперників, які, здається, повинні перемогти. Хоч це й нешкідливо, але щоразу, коли зміна суспільних звичаїв приносить у світ нові насолоди, деякі старі люди протестують лише тому, що замолоду мусили без цього обходитись, інші ж, як дурні, намагаються несамовито надолужувати прогаяне. Піддаються нападкам не просто цнотливість, мораль і шлюб, а всі традиційні уявлення про те, хто ми і для чого існуємо.
122 Дехто вважає, що ми рухаємося до епохи, коли вважатиметься нормальним, що людина матиме статеві взаємини які хоче і з ким хоче, не рахуючись з іншими соціальними зв'язками. Він твердить, що це буде можливим тому, що копуляція здаватиметься не важливішою, ніж танці чи розмови — які хочеш і з ким хочеш. В такому суспільстві не було б нічого ганебного в статевому акті на людях, і черги, які тепер вишиковуються, щоб побачити Фонтейн і Нуреєва, вишиковувались би, щоб побачити умільців у набагато давнішому мистецтві. Нам слід, одне слово, повернутись до давніх дохристиянських уявлень про секс як про діяльність, котра не потребує ніякої особливої усамітненості і не породжує також ніяких особливих заборон. Можна припустити, що депуританізація сексу колись відбудеться, але поки теперішні сексуальні звичаї— узаконені і неузаконені — задовольняють деяку глибшу потребу людини, не задоволену суспільством, цього не станеться.