96 Та якщо Єві вистачило розуму виманити Адама з його нерозумного сну в Саду Едема, то у неї досить також доброти, щоб залишатись біля нього і по тому; якраз цей аспект жіночого начала — терпимість, загалом скептичне ставлення до віри Адама в те, що правота завжди за силою, — для суспільства найцінніший. Кожна мати — це еволюційна система в мініатюрі; вона не має іншого вибору — тільки любити те, що є, свою дитину, бридку чи зарозумілу, злочинну чи еґоїстичну, тупу чи потворну. Найфундаментальніший спосіб навчання терпимості — материнство, а терпимість, якої все ж таки ми повинні вчитися, є найфундаментальнішою людською мудрістю.
Сексуальна свобода
97 Що б там не казали професійні хранителі громадської моралі, але в стрімку, як метеор, появу сексу з-поза занавісок і кринолінів вікторіанської скромності і благопристойності втягнуто дещо більше, ніж просто втрата моралі і "добропорядності". Можливо, це втеча від цнотливості; якщо виправданим буде порівнювати теперішнє покоління з минулими, то це втеча від цнотливості. Але це також — втеча до чогось іншого.
98 Зараз у більшості суспільств неофіційне ставлення до сексуальної моралі таке: принаймні серед неодружених дорослих немає нічого конче гріховного чи злочинного в сексуальному досвіді і пригодах, що супроводжуються — або й не супроводжуються — любов'ю, яку я визначаю як бажання підтримувати взаємини незалежно від сексуального і, врешті-решт, будь-якого іншого задоволення, отриманого завдяки їй.
99 Адюльтер скорше є спростуванням шлюбу, аніж зрадою його; розлучення — це терапевтичний проносний засіб, щоб очиститись і покінчити з нездоровою ситуацією. В нормальних обставинах вона не має більше запаху моралі. Це ніби візит до операційної. Правильніше винуватити природу, а не індивіда.
100 Однак офіційна позиція, виражена церквами, пресою, урядами і в багатьох випадках законами, така: статевий акт до шлюбу чи поза ним завжди є чимось гріховним і антисоціальним.
101 Суспільна значимість, якої ми надаємо сексу, великою мірою полягає в отому напруженні заборонене-дозволене, у тому гідному-негідному, у тому законному-незаконному, у тому особистому-громадському, у тому зухвалому-смиренному, у тому бунтівному-конформуючому переживанні. Як і в усіх подібних ситуаціях, підтримка від протилежного тут цілком очевидна. "Мораль" нападає на "аморальність" і отримує внаслідок того насолоду й силу, "аморальність" намагається захиститись від "моралі" — або уникнути її — і отримує насолоду й силу внаслідок захисту й уникнення.
102 Звичайно, що стосується офіційної позиції, то вона по суті своїй нереальна: вона може нав'язувати свої погляди лише в декількох периферійних областях (таких, як проституція та аборти); коли діти знають, що господар насправді ніколи їх не вижене з більшої частини саду зі спокусливими яблуками, то вони, звичайно, отримають додатковий стимул красти їх. В усякому разі, ми маємо справу з дітьми, які в першу чергу поставили б під сумнів його право власності на цей фруктовий сад. Отже, можна зробити висновок, що противники сексуальної свободи фактично належать до найпалкіших її пропагандистів.
103 Наслідком такої двозначної ситуації є апофеоз незаконних сексуальних взаємин — незаконних, тобто, за нормами офіційної суспільної моралі. Освячена віками назва взаємин такого роду — любовні справи, хоча оригінальний французький вираз (affaire de cœur[10]) має саме те значення, якого, як скаржаться сучасні пуритани, цим взаєминам не вистачає. Нинішні наші любовні справи значно більше de corps[11], ніж de cœur.
104 Небезпеки любовних справ добре відомі. Вільна любов не заохочує до любові справжньої. Малоймовірно, щоб непостійність у почуттях, яка вкладає вас у ліжко, змінилась на тривке почуття, якого ви потребуєте, коли встаєте. Поширюються венеричні хвороби. Поширюються неврози. Розбитих шлюбів дедалі більше, і ні в чому не винні діти від них страждають і примушують когось страждати в свою чергу. Тільки за цими жахливими монстрами, непрохідними лісами, болотами, темними ночами душі сяє святий Ґрааль — винятково щасливий зв'язок. З іншого боку, в багатьох нападках на нього можна виявити патологічну відразу до сексуальної насолоди; істота без статі прекрасно може дійти висновку, що ця "мораль" така ж порочна, як приписувана ворогові "скотська розпущеність".
105 Статевий потяг і статевий акт самі по собі невинні, в суті своїй вони ні моральні, ні аморальні. Секс подібний до всіх великих сил: просто сила. Ми можемо судити про той чи інший прояв сили чи про ситуацію, в якій вона проявляється, як про моральні чи аморальні, але не про саму силу.
106 Коітус — це, навіть у своєму найтвариннішому прояві, найкраща ритуалізація природи цілого, природи реальності. Таїнство його почасти полягає в тому, щоб (за винятком — при сучасних нормах — збочень) святкувати його наодинці, навчатись йому наодинці, насолоджуватись ним наодинці. Насолода від нього почасти полягає в тому, що він допускає безліч варіацій і фізичних, і емоційних: в партнері, в місці, в настрої, у способі, в часі. Отже, проблему можна звести до наступного: як суспільству найкращим чином дозволити індивіду переживати цю глибинну таємницю і розмаїття насолоди, не завдаючи шкоди?
107 Головний аргумент соціологів проти affaire de corps: це прищеплює природній смак проміскуїтету і тим самим заохочує до подружньої невірності. Здавалось би, ці слова ближче до істини, ніж контрарґумент: affaire de corps допомагає остаточно вибрати чоловіка чи жінку і підвищує вірогідність вдалого шлюбу. Зрозуміло, що правильним це було б тоді, якби юнацтво мало час, можливості і незалежність у почуттях для широкого діапазону дошлюбних любовних справ, однак мало кому все це дано. Коли юнацтво, будучи психологічно незрілим і наслідуючи загальні тенденції, багато займається такими справами, то вони приводять лиш до нещасливого шлюбу і постійних неладів з оточенням.
108 В будь-якому разі, не краща і сама ситуація, в якій любовні справи, огорнувшись аурою аморального сьогодення і манячи до себе пальчиком, стають хитромудрим сховком, втечею від тиску суспільства, винагородою за невідворотність смерті — усім тим, чим вони почасти є, але по суті своїй бути не повинні. Тому що в тому віці, коли такі взаємини все ще слід характеризувати як офіційно незаконні, як би невинно до них не підступались і ними не насолоджувались, вони, поза всяким сумнівом, перебуватимуть у конфлікті зі всіма тими нетерпимими видами мислення і сумлінням — колективним супер-еґо, якому нас вчить суспільство.