— Дослід з жабою ви назвали передостаннім, але останнього так і не показали, — сказав Фокс.
— Неважко здогадатися, що останній дослід і буде людина, — відповів Хайд.
— Буде! Значить, такого досліду ви ще не проробляли?
— Ви бачите, що грунт для цього цілком підготовлений, — заперечив Хайд. — Візьміть хоч цей дослід з собакою, нервова система якого, і зокрема півкулі головного мозку, очевидно, не постраждали від левітації, незважаючи на те, що в його організмі мали відбутися великі зміни в кровообігу, в роботі нервової системи та інші. І я чекаю лише...
В цей час у двері постукали, і до кімнати зайшов Бхарава-Пірс.
— А, містер Пірс! Вельмиповажний гуру ! Бхарава-бабу! — з глузуванням сказав Хайд. — Які новини?
— Містер Броунлоу послав мене до вас...
— Броунлоу вже розмовляв зі мною. Кого він назвав?
— Аріеля. Аврелія Гальтона.
— Нехай першою літаючою людиною буде Аріель, — байдужим тоном сказав Хайд.
— Я вбачаю в цьому веління долі, — заговорив Пірс, підводячи очі до стелі. — Ви знаєте, що в Дандараті заведено давати вихованцям нові імена. Аврелія ми назвали Аріелем за співзвучністю, Аріель — супутник планети Уран. Разом з тим Aizy — повітряний. А Уран — божество, що уособлює небо...
— Змилуйтеся, містер Пірс! Ви так звикли до своєї ролі саніасі Бхарави, що забуваєте, перед ким мудруєте!
— Звичка — друга вдача, — з посмішкою, вже іншим тоном відповів Пірс. — Я ось про що хотів запитати вас, м;стер Хайд. Дослід не загрожує життю Аріеля?
— Думаю, що ні, — відповів Хайд. — Але коли ви так турбуєтеся про його життя, зробіть перший дослід на собі. Мені байдуже, з кого починати. Літаючий директор школи! Це було б ефектно!
Пустивши повз вуха злий жарт Хайда, Пірс задав нове запитання:
— А розумовим здібностям дослід не загрожує? — Дуже можливо.
— То що ж робити? Маючи на увазі важливість справи, ми змушені йти на деякий риск, — зітхнувши, промовив Пірс.
— Терпіти не можу, коли ви говорите таким єзуїтським тоном. Адже я вас наскрізь бачу, містер Пірс. Вам дуже хотілося б, щоб Аріель залишився жити, але звихнувся з розуму, одначе не настільки, щоб його не можна було використати для ваших теософічних і — ха-ха-ха! — окультних цілей. Так же, стара лисице?
Пірс хотів вибухнути гнівом, але, згадавши, що Хайд людина потрібна, стримався і сухо відповів:
— Наш обов'язок — коритися вищим вказівкам. Я дуже радий, що ви з'ясували собі, в якому напрямку необхідно діяти. Аріель прийде до вас сьогодні ввечері. Але будьте обережні, містер Хайд. Підготуйте його до того, чим він стане. Несподівано набути здатності літати — не жарт. Як би він одразу ж не провалив собі голову.
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
ДРУЗІ
Шарад повернувся з лікарні в кімнату Аріеля. Між ними встановились незвичайні для вихованців Дандарата взаємини.
За правилами школи, старший повинен керувати молодшим, бути першим і найближчим вихователем і "віровчителем", гуру. Ніякої близькості, інтимності, дружби не допускалось. Сліпе підкорення молодшого старшому становило основу виховання. Проте Аріель зберіг у душі частку самостійності під виглядом цілковитої покірності. Почуття самозбереження змусило його лицемірити, вдаватися до симуляції. І в цьому він досяг віртуозності. Таким самим шляхом Аріель вів і Шарада. Малюк інстинктивно зрозумів, чого від нього вимагають. Він вдавав, що дуже засмучений, коли при сторонніх Аріель суворо лаяв його за провини, яких він не вчинив. Коли ж вони залишалися вдвох, Аріель тихо шепотів у вухо своєму вихованцю повчання, від яких жахнулися б учителі і вихованці Дандарата. Нерідко в Аріеля виривалися слова: "Як я ненавиджу їх!" — і Шарад розумів, про кого говорить гуру Аріель. Шарад не менше ненавидів Пірса і всіх своїх мучителів, але в нього це почуття було паралізоване страхом. Хлопчик тремтів і озирався, боячись і за себе і за Аріеля, коли Аріель довіряв йому свої потаємні думки.
Одного разу ввечері Аріель тихо розмовляв з Шарадом. У коридорі почулися закрадливі кроки Бхарави. Аріель, у якого слух був надзвичайно тонкий, одразу ж відійшов од хлопчика і почав голосно лаяти його. Шарад скривився, ніби й справді винуватий. Бхарава зайшов у кімнату, пильно, як завжди, поглянув на вихованців і звернувся до Аріеля з такими словами:
— Сину мій! Не шкодуючи сил і праці, ми ростили і пестили тебе. Настав час збирання плодів. Ти вже юнак. Твоя освіта закінчена. Пора братися за роботу — послужити тим, хто годував і виховував тебе, віддячити за їх піклування, пристановище і стіл. Дандарат виявив тобі високу честь, призначивши до великого служіння, і я сподіваюся, що ти цілком виправдаєш наше довір'я.
Під час цієї промови, виголошеної пишномовним тоном, Аріель дивився прямо в очі Бхараві, як людина, якій нічого приховувати. Юнак зрозумів, що вирішується його доля, в його житті настає перелом. Але жоден м'яз не здригнувся на його обличчі, ні найменше хвилювання не відбилося на ньому.
Шарад також зрозумів, що його чекає розлука з єдиною людиною, яка полегшувала його існування. Шарад ще не вмів володіти собою так, як Аріель, тому він опустив очі і навіть намагався не дихати, щоб не звернути на себе уваги страшного Бхарави.
Аріель "взяв прах від ніг" Бхарави, тобто нахилився, торкнувся рукою ніг Бхарави, тією ж рукою доторкнувся до свого чола і сказав:
— Мої думки, мої бажання, мої вчинки, моє життя належить вам.
Бхарава, закінчивши пильний огляд, залишився задоволений. Уперше за всі роки навчання він приголубив Аріеля — доторкнувся кінчиками пальців до його підборіддя і потім поцілував їх.
— Іди за мною, Аріель. Твій перший крок буде кроком уже на новому шляху життя!
Аріель пішов слідом за ним, як добре видресируваний собака.
А Шарад, залишившись на самоті, закрив обличчя руками і, не маючи сил стриматись, заплакав.
Якою ж була його радість, коли опівночі він раптом відчув знайомий дотик руки і почув шепіт Аріеля.
— Це ти, дада ? — спитав він пошепки.
— Я, Шарад, не бійся.
— Що з тобою було, дада?
— Тихше!.. Бхарава... Знаєш, він зовсім не індус, а англієць Пірс... Він повів мене до Чарлза Хайда, це вчений. Також сагиб. Хайд, коли побачив Бхараву, вигукнув: "Ось і ви, містер Пірс! І Аріель?" Бхарава так розізлився... заморгав Хайду. Хайд тоді виправився, сказав: "Добрий вечір, Бхарава-бабу!" Але я вже зрозумів, Що Бхарава не індус. А втім, я й раніше догадувався про це. Тут у нас брешуть на кожному кроці.