Антігона

Комос
Строфа 1
КРЕОНТ
О гріх тяжкий,.
Похиб розуму нерозумного,
Смертоносної гріх упертості!
Подивіться-бо — вбиті з вбивцями
1265] Крові спільністю щільно з'єднані.
Жалюгідні ви, мої задуми!
Сина юного юна смерть взяла —
горе, горе нам —
Ти пішов од нас і загинув ти:
Та не винен ти — винен я у тім!
ХОР
1270] Ой леле!
Надто пізно бачиш правду ти.
КРЕОНТ
О горе!
її збагнув я, нещасливий! Бог якийсь
Мене безжально вразив прямо в голову,
1275] На шлях нещасть жорстоких раптом кинувши,-":
О горе, радість всю мені розтоптано,
О марна марносте жадань і прагнень всіх!
ВІСНИК ДРУГИЙ
О скільки горя в тебе, володарю мій!
Одне в руках несеш ти, друге — жде тебе
1280] В твоєму домі,— йди й побачиш сам усе.
КРЕОНТ
Знов горе? Що ще може бути гіршого? [163]
ВІСНИК ДРУГИЙ
Твоя дружина, справжня мати вмерлого,
Від свіжих ран, нещасна, теж загинула.
Антистрофа 1
КРЕОНТ
О глиб страшний,
о аїду глиб невблаганного,
1285] Заповзявся ти погубить мене!
І яку тепер вість приносиш ти,
Найстрашніших лих оповіснику?
Знов ти вб'єш мене, вже загиблого!
Що ж бо, сину мій, що б ти мовив ще —
1290] Горе, горе ііам —
Та невже услід смерті синовій
Ще й дружинонька вже загинула?
ХОР
Глянь сам на неї —
ось її вже винесли.
КРЕОНТ
1295] О горе!
Біду вже й другу, безталанний, бачу я.
Яке ж мені нещастя ще готується?
Ось синів труп я щойно на руках тримав,
І от, бездольний, я вже бачу труп новий!
1300] О бідна матінко!
О бідний сипу мій!
ВІСНИК ДРУГИЙ
При вівтарі себе убила в розпачі
Й навік склепила очі,— Мегарееву
Загибель славну перед тим оплакавши
1305] І сина другого, отож біди вона
Тобі, дітоубивці, і накликала.
Строфа 2
КРЕОНТ
Горе, горе нам!
Аж тремчу я ввесь. Хто б двосічний меч
Прямо в груди ці устромив мені? [164]
1310] Горе, горенько нещасливому —
Я нещастями скрізь оточений.
ВІСНИК ДРУГИЙ
Тебе сама небіжка звинувачує —
В одній-бо і у другій смертні винен ти.
КРЕОНТ
Та як же, бідна, позбулась життя вона?
ВІСНИК ДРУГИЙ
1315] Мечем себе в самеє серце вразила,
Почувши про сумну загибель синову.
КРЕОНТ
О кому ж би я між усіх людей
Цих провин тягар міг накинути?
1320] Сам убив тебе,— безталанний, я —
Мовлю правду всю. Гей, прислужнику,
Відведіть мене, відведіть мерщій!
Більш нема мене — я ніщо тепер.
ХОР
Ти правду мовив,
якщо в горі правда є,
1325] з усіх нещасть найкраще — найкоротше з них.
Антистрофа 2
КРЕОНТ
Хай приходить він,
Щонайкращий день, мені суджений.
1330] Хай же з'явиться мій останній день!
Хай мерщій іде, хай приходить він,
Щоб дня іншого вже не бачити.
ХОР
Це все — майбутнє.
Треба про сучасне ще
1335] Подбати, а майбутнє — все в руках богів.
КРЕОНТ
Усі мої бажання — у молитві цій.
ХОР
Облиш молитву — від нещасть, нам посланих,
Ніколи смертним не урятуватися. [165]
КРЕОНТ
Відведіть мене, божевільного,-
1340] Я ж убив тебе, рідний сину мій,
І дружину вбив, і нема мені,
Безталанному, де подітися!
1345] Все, що мав — згубив, лиш нестерпної
Долі впав тягар
на чоло мені.
ХОР
Запорукою щастя лиш мудрість одна
Може стати, й нікому не вільно богів
1350] Зневажати. Зухвальців зухвалі слова
Доля їм повертає в ударах важких
І під старість лише
Запізнілої мудрості вчить їх.