— Заждіть трохи! Стріляйте далі! — крикнув Нонг і побіг униз.
Він виламав по дорозі кілька дощок, побіг до ями з зміями, опустив туди дошки одним кінцем і повернувся назад.
— Тепер стежте і підготуйтесь до спуску, — сказав він. Гуркіт стрілянини, вибухи снарядів, здригання стін так розбурхали змій, що вони мов шалені кинулись надвір і покотилися клубками. А побачивши тих істот, які все це наробили, змії кинулись на них.
Солдати не тільки не мали часу оборонятись, а покидали навіть зброю від жаху і з нелюдськими криками побігли хто куди. Одразу вщухла стрілянина, ніхто нічого, крім змій, не бачив. І Пойс з товаришами мали досить часу, щоб почекати, поки фронт відсунеться, знайти зручне місце, спуститись і втекти.
Але не тільки цей штурм підготовило голландське командування. Багато війська було направлено різними шляхами в гори, в тил повстанцям. Протягом місяця тривало полювання на інсургентів, які втекли в гори. Важко було спіймати їх тут, але все ж таки чимало з них потрапило в руки влади.
XI. НИЗКИ ЖЕРТВ
Океан був спокійний. Команда корабля "Дандельс", який прямував до острова Нова Гвінея вздовж південного берега Яви, раділа з хорошої погоди і почувала себе дуже добре.
— Але деякі з моряків усе ж таки були сумні, ніби щось мучило їх. Часом два матроси-яванці, боязко озираючись, перемовлялися сумними словами. Часом той чи інший, озирнувшись, спускався вниз.
А там, внизу, лежали низки повстанців. Справжні низки, бо вони були скуті ланцюгами по десять чоловік.
А всього їх було п'ятсот чоловік, і розмістили їх на такій площі, де за звичайних умов і сто чоловік не могли поміститись. Усього ж на каторгу на Нову Гвінею було відправлено таким чином дві тисячі чоловік тих, яких випадково не розстріляли на місці.
В одній такій низці були Пуан, Гуран і дехто з команди "Саардама". У другій — Селім та кілька батавських товаришів. У третій — Пандо, кілька членів комітету з Сурабайї, Батавії.
Високо вгорі блищить маленьке око ілюмінатора. Лише на кілька сантиметрів піднімається він над водою. Часом хвиля заливає його, і тоді в трюмі темніє. Але і крізь нього в'язні пізнають місцевість.
— Здається, тут ми зустріли англійський дредноут, — говорить матрос із "Саардама". — Салютували один одному як рівні.
— Але нашого обшарпаного капітана мусили сховати, щоб не осоромив шановну публіку, — посміхнувся другий.
— Де тепер він, наш власний корабель? — замріяно сказав третій.
— Мандрує десь і, мабуть, завдасть ще клопоту голландцям.
— Чи то не Ластівчині Гнізда там? — сказав Пуан, показуючи на ледь помітну цяточку на березі Яви.
— Так, вони! — впевнено відповіли матроси. — Пригадуєте машину Сагура? Добре працювала. Чи вціліла наша зброя?
— Очевидно, вціліла, — промовив Пуан. — Принаймні досі не було чути, щоб її знайшли. І в палаці Гіранг-Ту-Уна збереглась.
— Значить, використаємо ще! Не ми, то наші товариші.
— Добре, що Салул і Гейс врятувалися, — сказав Пандо. — Вони щось зроблять ще.
— Це завдяки Нонгу, — сказав один з пуанівців. — Коли солдати несподівано натрапили на них, то Нонг один зчинив таку стрілянину, ніби то був цілий загін. Солдати кинулися в його бік і загубили слід Гейса та Салула. А Нонга убили…
— Як прикро відчувати, що справу програно через кілька недоречностей! — почав міркувати Пандо. — Провал у Сурабайї і Суракарті напередодні повстання, арешт керівників у Батавії, неодночасність повстання…
— Головне, несвоєчасність у Батавії, де гарячі голови трохи поквапились, — додав Пуан. — А найголовнішою помилкою було те, що ми мало агітували в армії. Схилити своїх братів на наш бік було б не дуже важко.
— Ну що ж, — сказав Гуран. — Для першого почину і це добре, а в майбутньому буде наукою. Хай знають, що і найтихіший і найпокірніший народ може втратити терпеливість і його може охопити загальний амок…
Через рік "Саардам" бачили біля Філіппінських островів. Спроби голландців захопити його не мали успіху. Він знову зник, і більше про нього поки що нічого не чути.
1928.
Коли цю книжку здавали в друк другим виданням, надійшли звістки, що в тій самій Зондській протоці відбулися події, дуже подібні до описаних вище.
Цього разу повстав голландський броненосець "Де Цевен Провінсійон". Офіцери і віддана їм частина команди були ізольовані. Серед повсталих були вже п'ятдесят чоловік білих матросів. Командиром броненосця було обрано малайського матроса Тугумена.
Проти героїчного броненосця було вислано з Сурабайї ескадру в складі крейсера "Ява", двох міноносців та підводних човнів. Але на них так само вибухнуло повстання. На жаль, його зараз же придушили.
А "Де Цевен Провінсійон" тимчасом панував на морі. Тоді проти нього вислали літаки. Від бомб з повітря броненосець не міг захищатись: частина корабля була зруйнована, сорок три чоловіки були убиті і поранені, спалахнула пожежа, і героїчний броненосець повинен був здатись.
Лютий 1933.
Минуло ще тринадцять років. Знову готуємо ми цю книжку для перевидання. І знову на Яві відбувається визвольна боротьба. Тепер вона має зовсім інший характер. Перемога над Японією визволила від японців усю Індонезію, в тому числі і Яву. Яванці зараз же утворили свій уряд і почали організовувати своє життя. Але англо-американські союзники сказали їм, що визволення від японців зовсім не означає визволення від голландців і, хоч голландців не було тут три роки, треба почекати, поки вони повернуться.
Яванці не погодились чекати, і почалась нова війна, війна з Англією. Англійці виставили проти Яви переважно індійські війська, а озброєння було американське. Яванський уряд звернувся до президента Трумена з протестом проти використання американської зброї в пригноблювальній війні. Тоді Трумен наказав зняти з американського озброєння всі американські написи та знаки. Таким чином зброя стала вже не американською. В деяких випадках проти яванців використовують японські війська, що капітулювали. Починають уже прибувати і голландські частини. Майже беззбройним яванцям доводиться воювати з важкими гарматами, мінометами, танками, літаками. В газетах повідомлялося, що одна англійська військова частина "з успіхом" відбила атаку, в яку пішли яванці з крисами в руках. Може, серед них був Салул, Пуан чи ще хтось із наших знайомих? Може, у бадувіській горі збереглися ще рештки зброї?..