Дрібними частими кроками Амба швидко пішов у напрямку гайна, де лежала свиня, потім припав на передні лапи і штовхнув своє тіло вперед. Одним велетенським стрибком він досяг гайна і опустився на спину закляклої з переляку свині. Пронизливий вереск розлігся у дрімотному лісі. Нажахані, кинулися урізнобіч свині, і знову крижана тиша опанувала лісовими хащами.
Тепер у тигра була ситна вечеря і теплий барліг. Вранці, тільки-но розвиднілося, над Амбою пролетіла чорна ворона. Вона зробила лише одне коло, але від її очей не сховалися ні свиня, ні тигр, ні кривава пляма на снігу. "Кар! Кар!" — прокричала вона, і не минуло десяти хвилин, як над Амбою кружляла зграя її подруг. Вони повсідалися на верхівках сухих ялиць і почали ранковий перегук.
Потягшись і струсивши з себе глицю, Амба наблизився до кедра, підвівся на задні лапи і увіп'яв свої світлі кігті у червонувату кору, ніби бажаючи упевнитись в її міцності. Потім він підійшов до своєї здобичі й почав сніданок. Легкий вітрець доніс до нього запах ведмедя. Незабаром почувся шурхіт, і чорна горбата постать швенді майнула між деревами. Роздратований ведмежим нахабством, Амба глухо загарчав і ошкірився. Але ведмідь продовжував наближатися. Тоді тигр кинувся йому назустріч із загрозливим ревиськом. Він не хотів цього разу поступатися своєю здобиччю. Та швендя був дуже голодний. Скуйовджена чорна шерсть, звисаючи з його запалих боків, була здиблена на загривку. Ревіння тигра його не лякало, а дратувало.
З надр могутніх ведмежих грудей викотилося клекотання, схоже на віддалений гуркіт грози. Потупцявши на одному місці, швендя став обходити тигра, поступово зближаючись із ним. Щоб налякати Амбу, ведмідь підвівся на задні лапи. Тепер зріст його перевищував два метри. Випущені кігті нагадували чорні карлючкуваті пальці велетня. Щоб дужче налякати противника, він загрібав ними повітря, при цьому чулося зловісне клацання. Але тигр не відступав. Вибравши слушну мить, він кинувся на спину швенді й устромив схожі на кинджали ікла у ведмежий карк. Ведмідь застогнав і впав на бік. Але одразу заніс за спину широку лапу, стягнув тигра а себе і стиснув його в залізних обіймах, уп'явшись у смугастий бік жовтими іклами.
Відбиваючись усіма лапами, тигр не розтискав щелеп. Розриваючи м'язи ведмежої шиї, він добирався до хребців... Строкатим клубком качалися звірі по землі, ламаючи молоді деревця і виповнюючи ліс гучним ревінням. Під ударами довгих кігтів шерсть з обох летіла жмутками. На витоптаному снігу все ширше й ширше розповзалися криваві плями. Тричі ведмідь підминав під себе тигра, але щораз Амба вислизав зі смертельних обіймів і заскакував йому на спину, намагаючись зламати ведмедеві шию.
Олені та кабани в таких випадках кидалися тікати й тягли на собі страшного вершника доти, поки не падали мертві. Та не таким був ведмідь. Відчуваючи, що його осідлав тигр, він валився на бік і стягував а себе тигра дужими лапами. Спершу всі шанси на перемогу були в тигра. Він переважав ведмедя у швидкості ударів, спритності та ініціативі нападу. Швендя, здавалося, тільки захищається. Але незабаром Амбу стали полишати сили. Не маючи змоги вбити швендю блискавичним ударом, він все частіше й частіше потрапляв у його обійми, від яких тріщали всі ребра. Сили ведмедя були невичерпні. Його ревіння перетворилося на стогін. Бруднячи гарну шкуру тигра піною і кров'ю, він роздирав її кігтями та іклами, весь час намагаючись дістатися горла. Нарешті Амба зрозумів, що йому не здолати ведмедя.
Він не звик досягати перемоги ціною всіх сил і вирішив відступити, але лапи ведмедя, наче залізні обручі, стискали його тіло. Щоб розірвати цю смертельну хватку, тигр увіп'яв у ведмежу лапу ікла. Тріснула ведмежа кістка, але тієї ж миті ікла швенді глибоко увійшли в незахищену шию тигра. Амба став задихатися. Він роздирав гострими пазурами тіло ведмедя, вирвав йому одне око і розірвав вухо, але вивільнитись не зміг...
Ведмідь убив Амбу у той же спосіб, у який тигр убивав оленів. Швидко загоюються рани на ведмедеві. Швендя протягом місяця не полишав кабанячого лігва. З'ївши рештки свині, він узявся за тигра, м'ясо якого було таке саме смачне й поживне, як і кабаняче. Спав він у кабанячому гайні й коли запаси скінчилися, пішов до сопок, що синіли на обрії.