Володя метнувся до сарайчика і приніс табуретку.
— Прошу, — сказав фінінспектор, всадовлюючи на табурет молодика з папкою, свого підлеглого. — Іван Ілліч, принеси сюди саквояж. Ми ж не повеземо у місто з сейфом. Складемо туди...
А коли закінчили складати акта й переписувати все, що було в сейфі, Микита Єгорович, ніби між іншим запитав:
— І скільки це в цілому? Я маю на увазі гроші? На яку суму тут?
— Я вам не можу сказати точно, — почав було інспектор, та його якось сердито перебив Микита Єгорович.
— Приблизно!
— Ну, якщо приблизно, — тягнув слова інспектор. — Виходить сума, заради якої варто було якщо не висушити озеро, то обмацати все дно... Точніше буде відомо потім. А нащо вам знати?
— Привіт! — вигукнув Микита Єгорович. — Як це нащо? Ми півліта бовталися у воді, шукали все це. Знайшли, здаємо державі, а в нас питають "нащо?" Ви киньте такі собі жарти! Ми маємо право на проценти від знайденого.
— Але ж ви не здаєте, ми забираємо...
— Хто вас сюди запрошував? — вже почав нервувати Микита Єгорович. — Ми не злодії якісь, ми перший сейф здали і другий повезли б. І розкрили б при людях! Нащо ж ви з рук вириваєте? Та й не в мене, а ось у дітей...
— Це ви правильно підмітили. Процент вам справді якийсь належить, але його доведеться здати в дитячий фонд. Так тепер заведено. Ви знаєте, що є такий фонд?
— Мені знати не обов'язково! Ось у них питайте? Шановні хлоп'ята, ви знаєте, що у нас у державі є дитячий фонд? Ви якось на собі його діяльність відчули?
Хлопці переглянулися, знизали плечима.
— Так ось, нікуди ми здавати нічого не будемо. У нас свій дитячий фонд. Чи оце не діти? А ті, хто у фонді, мусили б мати сором і не відбирати в дітей під маркою фонду!..
— Як це не відбирати? — обурився гість.
— А так! Он у Донецьку школярі знайшли скарб. Так його поділили між державою і дитячим фондом. А діти залишилися, як-то кажуть, з носом! Той, що випрошує милостиню — старець, а той, хто віднімає її, називається бандитом! Діти не знають, куди пішли ті коштовності. Може, на зарплату та на премії дорослим дядям, які організували фонд, щоб мати собі тепле місце. Зараз вже стільки розвелося тих фондів, що волосся на голові не вистачить!.. Ми на таке не підемо! Це наш колектив. Ми проголосуємо і результат вам скажемо. Ми не будемо купувати на ці гроші джинси, хоча декому з нас вони б не завадили. Ми збираємо кошти на будівництво батискафа! Ось для чого існує наш фонд. Ось для цього ми працюємо, заробляємо гроші і приносимо користь людям.
— Розберемось, — буркнув фінінспектор, застібаючи саквояж.
— Копію акта залиште, будь ласка! — мовив Микита Єгорович і підморгнув Боцману. — А то я вас знаю! Прошу! — передав папір Володі і мовив у спину інспектору: — Хоча б подякували нам за клопіт!
Машини, розвертаючись, смикалися взад-вперед. Вибравшись на шлях, набирали швидкість.
Микита Єгорович мовив услід:
— Кесарю Кесареве!..