— Але пора спати,— сказав Буркін, підводячись.— Дозвольте побажати вам спокійної ночі.
Альохін попрощався і пішов до себе вниз, а гості лишились нагорі. Їм обом приділили на ніч велику кімнату, де стояло двоє старих дерев'яних ліжок з різними оздобами і в кутку було розп'яття з слонової кості; від їх постелей, широких, прохолодних, які стелила вродлива Пелагея, приємно пахло свіжою білизною.
Іван Іванович мовчки роздягся і ліг.
— Господи, прости нас, грішних! — промовив він і вкрився з головою.
Від його люлечки, що лежала на столі, дуже пахло тютюновим перегаром, і Буркін довго не спав і все ніяк не міг зрозуміти, 8відки цей тяжкий запах.
Дощ стукотів у шибки цілу ніч.
1898
« Первый Предыдущая Страница 4 из 4