А ще ми прогулюємо собак

Страница 2 из 8

Роберт Гайнлайн

— Ні, я хочу зустрітися з президентом "Універсальних послуг".

— Пробачте, а в якій ви справі? Можливо, я вам допоможу?

— На жаль, не можу нічого пояснювати. Я мушу негайно з ним зустрітися.

— Перепрошую, але в містера Клера дуже багато справ, і з ним не можна зустрітися без попередньої домовленості й без пояснень.

— Ви записуєте?

— Звичайно.

— Тоді, будь ласка, припиніть це робити.

На пульті, перед очима клієнта, вона вимкнула записуючий пристрій, однак ізнизу ввімкнула знов. Іноді до "Універсальних послуг" звертались із протизаконними проханнями, отож фірмі доводилося перестраховуватись. Десь із брижів пишної сорочки чоловік дістав посвідчення й простяг Грейс. Завдяки стереоефекту здавалося: ще трохи й він торкнеться неї.

Грейс стримала здивування. То була перекреслена зеленою смугою картка члена планетарного уряду.

— Я все владнаю, — сказала Грейс.

— Дуже добре. Ви можете зустріти мене в приймальні й провести до нього? За десять хвилин?

— Так, я підійду, містер... містер... Та чоловік уже відключився.

Грейс з'єдналася з начальником комутатора й попросила собі заміну. Потім, відключивши пульт, дістала касету із щойно зробленим записом, подивилася на неї, наче вагаючись, а тоді поклала до спеціального заглиблення на пульті, щоб сильне магнітне поле стерло його з м'якого металу.

Ззаду до кабіни зайшла дівчина. Яскрава білявка, вона здавалася млявою й нудною. Хоча насправді все було навпаки.

— О'кей, Грейс, — промовила вона. — Якісь замовлення є?

— Ні, пульт вільний.

— Що сталося? Ти захворіла?

— Ні.

Не заглиблюючись у пояснення, Грейс вийшла з кабіни й попрямувала повз інші, де теж працювали пультові оператори — виконавці позакаталожних послуг, далі опинилась у великій залі, яку займали сотні каталожних операторів. Тут не було такого складного устаткування, як у кабіні Грейс. Кожний каталожний оператор мав під рукою лише велетенську книгу — примірник прейскуранта на всі види виконуваних фірмою послуг, в його обов'язки входило тільки приймати замовлення, та навіть цього було досить, щоб удовольнити майже будь-яке бажання звичайного клієнта. Якщо ж послуга не була зазначена у каталозі, замовлення передавалось до асів винахідливості, таких, як Грейс.

Вона перетнула залу, широким проходом пройшла між десятків працюючих комп'ютерів і опинилась у фойє свого рівня. Пневматичний ліфт підняв її на рівень, де був розташований офіс президента "Універсальних послуг". Секретарка в приймальні її не зупинила й, очевидно, не повідомила шефа про її появу. Хоча Грейс і помітила, як вона набирала щось на клавіатурі свого пульту.

Оператори не мають права заходити до кабінету президента корпорації з мільярдним капіталом запросто. Але "Універсальні послуги" відрізнялись від будь-якої іншої установи планети. Це була своєрідна організація, де людей вишколювали і перетворювали на товар, який потім обраховувався, купувався й продавався; найголовнішими якостями тут вважалися загальна ерудиція, винахідливість і здатність швидко приймати рішення. На вершині ієрархічної драбини стояв Джей Клер, президент корпорації, трохи нижче — його перший помічник Сондерс Френсіс, далі — кілька десятків пультових операторів, до яких належала і Грейс, що приймали замовлення будь-якої складності. Вони і виїзні оператори фактично складали одну групу, бо постійно підміняли одне одного. За ними, розвіяні по всій планеті, йшли десятки тисяч дрібніших службовців, починаючи з головного бухгалтера, головного юриста, керівників місцевих відділень і закінчуючи позаштатними працівниками — стенографістками, в будь-який час готовими стати до роботи, гостями, найманими для парної кількості запрошених, і навіть чоловіком, у якого фірма іноді брала напрокат панцирників і дресированих бліх.

Грейс зайшла до кабінету містера Клера. То була єдина на весь будинок кімната, не начинена електронним обладнанням. Нічого, крім голого письмового столу, двох стільців та стереоекрана, що, вимкнений, перетворювався на відому картину Кранца "Будда, що плаче". Оригінал зберігався на тисячу футів нижче на цокольному поверсі.

— Привіт, Грейс, — привітався Клер і тицьнув їй якийсь папірець. — Як тобі ця реклама? Сане каже, що нікуди не годиться.

Сондерс Френсіс перевів погляд своїх лагідних, трохи булькатих очей з шефа на Грейс Кормет, але заперечувати чи погоджуватися не став. Міс Кормет прочитала:

"ЧИ ВАМ ЦЕ ПО КИШЕНІ?

ЧИ ПО КИШЕНІ ВАМ "ЗАГАЛЬНІ ПОСЛУГИ"?

ЧИ ПО КИШЕНІ ВАМ НЕ ЗВЕРТАТИСЬ ДО "ЗАГАЛЬНИХ ПОСЛУГ"?

В епоху космічних швидкостей чи по кишені вам витрачати

свій час на ходіння по магазинах, сплачування рахунків,

прибирання помешкання?

Ми доглянемо дитину й нагодуємо кота.

Ми наймемо для Вас будинок і купимо Вам взуття.

Ми напишемо листа Вашій тещі й підрахуємо Ваші витрати.

Для нас нема роботи надто складної і надто легкої — і все це

НАДЗВИЧАЙНО ДЕШЕВО!

Лише наберіть наш номер!

P. S. А ще ми прогулюємо собак".

— Ну що? — запитав Клер.

— Санс має рацію. Нікуди не годиться.

— Чому?

— Надто логічно. Забагато слів. Не спонукає до дій.

— А що ж, по-твоєму, треба?

Поміркувавши якусь хвильку, Грейс ухопила президентову ручку і написала:

ВАМ ТРЕБА КОГОСЬ УБИТИ?

(ТОДІ НЕ ЗВЕРТАЙТЕСЬ ДО "УНІВЕРСАЛЬНИХ ПОСЛУГ")

В БУДЬ-ЯКИХ ІНШИХ ВИПАДКАХ НАБЕРІТЬ НАШ НОМЕР —

СПРАВА ВАРТА ТОГО!

P. S. А ще ми прогулюємо собак.

— Ммм... ну, може, й так, — поволі проказав Клер. — Добре, спробуємо цю. Сансе, хай надрукують, тираж типу Б, даю два тижні, спочатку в Північній Америці, і повідом, як вона піде.

Не змінюючи добродушного виразу обличчя, Френсіс заховав папірця.

— А зараз, як я вже казав...

— Шефе, — втрутилася Грейс Кормет, поглянувши на стрілку годинника, — за дві хвилини сорок секунд ви маєте зустрітися з членом уряду. Я пообіцяла.

— Відішли його подалі, тільки чемно. Я зайнятий.

— У нього зелена картка.

Він різко підвів голову. Навіть Френсіс, здавалося, зацікавився.

— Запис розмови з тобою?

— Я його стерла.

— Та ти що? Втім, тобі краще знати. Покладаюсь на твою інтуїцію. Веди його сюди.

Грейс задумливо кивнула й залишила кабінет.

До приймальні вони зайшли майже одночасно. Перш ніж потрапити до президента, їм довелося пройти крізь півдесятка дверей, кожна з яких охоронялася, і якби не Грейс, од відвідувача обов'язково зажадали б посвідчення й пояснень.