Єдине вікно в моїй камері своїми ґратами нагадує штрих-код.
По телебаченню показують запис концерту групи "Les Enfoires"(1): Жан-Жак Гольдман, Франсіс Кабрель, Зазі та інші голосять: "Відвези мене на край світу, / Відвези мене в принадливу країну, / Мені здається, що мої нещастя / Розтануть під тамтешнім сонцем".
(1) "Ізгої" (фр.). Це музична група, прибуток з концертів якої відправляють на потреби дітей-інвалідів.
І всі ці вбивці, які цілими днями волають на нашому поверсі, вищать, галасують, — вони знівечили мене вкрай. Краще б подумали двічі, перш ніж гробити людей. Чарлі знайшли вчора в калюжі крові, він порізав собі жили залізною кришкою від сардин "Saupiquet". Цей йолоп навіть спромігся відзняти на приховану веб-камеру та передати запис свого самогубства в Інтернет, так би мовити, з місця [244] подій. Головне, що вони не знайшли Тамару, я радий, що вона врятувалася: вони знищили все, крім неї.
А я сиджу в чотирьох стінах моєї VIP-камери (я зовсім один, у мене телевізор та книги, жити можна, навіть якщо тхне сечею і якщо я випльовую свої легені). На стіні висить "Пірога" Гогена — картина, яку він намалював у 1896 році. Вона належить до колекції Сергія Щукіна і виставлена в Ермітажі в Ленінграді. Я кахикаю біля цієї картини цілими днями: чоловік, жінка та їхній малюк ліниво розвалилися навколо піроги на полінезійському пляжі.
В одному з останніх листів Гоген написав: "Я — дикун".
Мені треба переконати себе, що я не сиджу за ґратами, а добровільно покинув світ. Монахи також живуть у келіях.
Я роздивляюся "Пірогу", цю ідилічну сцену, це подружжя та їхнього малюка, на задньому плані Гоген зобразив захід яскраво-червоного сонця, яке схоже на атомний гриб, і я пливу до них, я стрибаю з піроги, я хочу приєднатися до них, вони полюблять мене, я пливу до берега, я торкаюся риби-місяця, скати лоскочуть мої легені, я віднайду їх, ми разом кохатимемося — Тамара із Софі, Дю-лер із Марроньє, а я з ними усіма. Вони втекли від суспільства, ми утворимо родину нового типу, кохатимемося вчотирьох, я цілуватиму ніжки Хлої, такі маленькі, що обидві лягають до моєї руки, ви побачите, я приєднаюся до них на примарному острові, повірте мені, так, зрозуміло, що я сказився, я пливу попід водою, я п'ю із чаші, мені так добре, і захід сонця Гогена насправді нагадує атомний вибух.
5.
Острів Примар, кілька місяців по тому. їм уже набридло бути мертвими. їм здається, що страждати на сонці ще гірше. Вони страждають від надто калорійного харчування. Вони наче рослини серед інших рослин. Коли в них є настрій, вони приєднуються до людської купи: Керолайн смокче в Рівера Фенікса, тоді як Патрік трахає Айртона Сену; у цьому маленькому світі всі злягаються одне з одним, усі смокчуть члени, ковтають сперму, лижуть клітори, мастурбують, еякулюють одне одному на обличчя, плетуть кіски на "кицьках", ляскають себе по грудях, мочаться одне на одного, або просто дрочать одне одному із превеликою радістю та безтурботністю.
Але з часом їм обридли ці забавки на десятьох. Тепер вони грають в теніс, займаються підводним полюванням, їздять на водних лижах, грають у пінг-понг, змагаються, хто більше вип'є "Дом Періньйона", і навіть (приготуйтесь!) не пізніше ніж сьогодні ввечері Керолайн власноруч випрасувала майки Патріка — він був схвильований, що вона вимагала дошку для праски, замість того, щоб викликати покоївку. Він навіть не очікував, що такою радістю буде знов пізнати всю цю простоту. Часто вони розслабляються [246] в кесонних камерах сенсорної ізоляції, або на спеціальних матрацах, у яких циркулює вода, або на сеансах ароматерапіїї чи шіатсу.
Ніякої альтернативи сучасному світові. Лазур, лазур, лазур, лазур, у них вже передозування лазурі нестравність від парадизу, вони лежать у своїх шезлонгах чи плетених кріслах типу "Емануель", які дряпають сідниці, на краю басейну, у якому хлюпаються Мона, Таня та Лола — найняті німфетки, — аз їхніми "кицьками" бавляться троє безвусих ефебчиків. Вони погладшали. Вони забагато жеруть, їхні животи вивалюються з "бермуд" і тягнуться до самих колін. Тіло видає ненажер. Подивись на них, на цих щасливих телепнів, яких власна малодушність перетворила на алкоголіків: товстий шар жиру вкриває їхні вдоволені пики. Вони танцюють ламбаду та насолоджуються власною безкарністю. Вони втекли відлюдей,які менш важливі для них, ніж квіти та річки, які впадають в море. Вони слухають каліфорнійський реггі. їх нудить від трюфелів та кав'яру. Кругленькі, наче їх немовля. Керолайн пеститься з дитиною, Патрік займається садом, дитинча лопоче. Щастя лишає по собі неприємний присмак в роті.
У1998 році кожна французька сім'я витрачала в середньому 640 франків на тиждень на своє харчування. "Coca-Cola" продає мільйон пляшокна годину в усьому світі. У Європі 20 мільйонів безробітних.
Вони потребували газет, телебачення, реклами, а мали лише мляве заціпеніння днів,однакових, як дві краплі води.
"Barbie" продає двіляльки на секунду. 2,8 мільярда жителів планети живутьменше ніж на два долари на добу. [247]
70% жителів не мають телефонів, 50% — електроенергії. Світовий бюджет військових витрат перевищує 4 000 мільярдів доларів, що вдвічі більше за суму зовнішнього боргу усіх країн, що розвиваються.
Керолайн починає побоюватись, що це жахливо — виховувати свою доньку в цій розпаскудженій секті.
— Чи вона ніколи не зможе поїхати звідси? Вона потребує забруднень, шуму, вихлопних газів.
Патрік депресує у своїх бамбукових кущах. Навіть шум морських хвиль більше нікого не заколисує. Час ковзає над ними. Вони заправляються різнокольоровими коктейлями, у них весь час болять голови. Солоне повітря спричиняє мігрень. Мерехтливе море повторюється. Океан упав у маразм.
Особистий капітал Білла Гейтса дорівнює національному прибутку Португалії. Статок Кпаудії Шиф-фер перевищує ЗО мільйонів євро. 250 мільйонів дітей у світі працюють за декілька сантимів на годину.
Повернутися, повернутися туди! Я відчуваю, що навіть у птахів почалася мігрень... У Патріка купа ідей для реклами, його голова розривається від концепцій, і вони крутяться, крутяться, і все згадується. ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ ЧОЛОВІКІВ ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ ШЛЮХ ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ КОКС ЯКИЙ ЛЮБИТЬ ГРОШВУ.