— Дуже шкода, хлопці, що у вас виникли проблеми. Не хочемо вам додавати клопоту, але в нас тут є запит від засобів масової інформації. Чи не могли б ви записати коротку промову для преси, пояснити ситуацію, що там сталося з АЕ-35? Просимо вас, щоб ця заява звучала максимально оптимістично. Ми б і самі могли їм відповісти, але з ваших вуст буде переконливіше. Сподіваюся, це не дуже вплине на ваше суспільне життя. Дельта-Один, це Центр керування польотами, два-один-п'ять-п'ять, кінець зв'язку.
Почувши це прохання, Боумен усміхнувся. Інколи здавалося, що вони там, на Землі, зовсім позбавлені почуття такту. "Звучала максимально оптимістично", певна річ, так і треба!
Коли Пул приєднався до Боумена після сну, вони за десять хвилин відредагували свою заяву для преси. На початкових стадіях місії ЗМІ не давали їм спокою, постійно йшли запити на інтерв'ю, різноманітні дискусії. Однак минали тижні, і чекати на відповідь від астронавтів тепер доводилося вже не кілька хвилин, а годину, тож цікавість до них потроху згасла. Після збудження, викликаного прольотом повз Юпітер понад місяць тому, вони зробили всього три чи чотири записи.
— Центр керування польотом, це Дельта-Один. Надсилаємо вам заяву для преси. "Сьогодні вдень виявлено незначну технічну проблему. Наш комп'ютер "ЕАЛ-9000" передбачив неполадку в блоці АЕ-35. Це маленька, але життєво важлива частина нашої комунікаційної системи. Вона тримає антену "Діскавері" націленою на Землю з точністю до однієї тисячної градуса. Така точність конче потрібна, тому що нинішня відстань космічного корабля від Землі є понад семисот мільйонів миль, Земля зараз для нас маленька віддалена зірка, і радіосигнал легко може схибити.
Антена зберігає постійний зв'язок із Землею, який контролюється з центрального комп'ютера. Але це устаткування дістає команди від блока АЕ-35. Можна порівняти його з нервовим центром у тілі, до якого мозок надсилає сигнал, що робити кінцівці. Якщо нерв не може прийняти правильний сигнал, то кінцівка стає непридатною. У нашому випадку неполадки з блоком АЕ-35 можуть означати, що антена почне надсилати повідомлення в хибному напрямку.
Це була звична проблема для зондів далекого прямування в минулому столітті. Вони часто досягали інших планет, але не мали змоги надіслати звідти ніякої інформації, тому що антена не могла налаштуватися на Землю. Ми ще не знаємо причини цього збою, але ситуація під контролем, тому не варто панікувати. Маємо два резервних зразки АЕ-35, кожен із гарантією на двадцять років, отож шанси на те, що і другий вийде з ладу протягом місії, незначні. А якщо нам вдасться визначити проблему, то зможемо й полагодити блок номер один.
Френк Пул спеціалізується на таких роботах, він вийде у відкритий космос і замінить несправний блок на резервний. У той самий час він зможе перевірити обшивку й залатати незначні пошкодження, навмисно заради яких не варто б виходити з корабля.
Опріч цієї дрібної неполадки, місія не має жодних проблем, сподіваємося, так триватиме й надалі".
Центр керування польотом, це Дельта-Один, два-один-нуль-чотири, кінець зв'язку.
Розділ 22
Вихід у космос
Космічні капсули "Діскавері" мали щось близько трьох метрів у діаметрі й були оснащені величезним лобовим ілюмінатором, який забезпечував операторові капсули чудовий огляд. Головний двигун ракети продукував прискорення, достатнє для однієї п'ятої нормальної сили тяжіння, за такої сили тяжіння злітали на Місяці, а керування забезпечували струменеві керма малої потужності. Із відділу, що розташовувався просто під лобовим ілюмінатором, стирчали дві металеві руки. Одна з них призначалася для важкої і грубої роботи, а друга — щоб управлятися з більш делікатними інструментами. Також тут була висувна турель, де зберігалися додаткові інструменти — викрутки, відбійні молотки, пилки й свердла.
Космічні капсули навряд чи хтось ризикнув би назвати найелегантнішим транспортним засобом, який вигадала людина, але вони були просто незамінні для ремонтних робіт у вакуумі. Їх зазвичай називали жіночими іменами, можливо, тому що поводилися вони іноді досить непередбачувано. Тріо на "Діскавері" називалося Анна, Бетті й Клара.
Надягнувши скафандр, Пул заліз усередину й витратив десять хвилин на те, щоб ретельно дослідити обладнання. Астронавт перевірив реактивний двигун, подивився на запаси кисню, палива та на ходову частину. Переконавшись, що всі показники задовільні, він потім зв'язався з Еалом. Боумен у цей час стояв за контрольною панеллю, він не буде втручатися в процес, хіба що коли виникне якась явна помилка чи несправність.
— Говорить "Бетті", починаємо стартовий відлік.
— Стартовий відлік розпочато, — повторив команду Еал.
Пул почув пульсування насосів, що висмоктували дорогоцінне повітря зі шлюзової камери. Відтак почав потріскувати тонкий зовнішній метал оболонки капсули, а за п'ять хвилин Еал доповів:
— Викачування повітря завершено.
Пул перевірив датчики в себе в кабіні. Усе було нормально.
— Відкрити люк, — скомандував він.
Знову Еал повторив команду, на будь-якій стадії Пул мав лише крикнути "Стоп!" — і Еал припинив би всякі дії.
Перед капсулою розсувалися стіни корабля. Пул відчув, як його "Бетті" затрусилася, поки рештки повітря вилітали у відкритий космос. Астронавт подивився на зірки й на маленький золотавий диск Сатурна, що досі був за чотири мільйони миль від них.
— Починаймо виводити капсулу.
Дуже повільно капсула поїхали по рейках і зупинилася, лише вийшовши із корабля.
Пул дав півсекундний імпульс головного двигуна, і капсула м'яко зісковзнула з рейок, ставши самостійним небесним тілом, що оберталося навколо Сонця по своїй орбіті. Тепер капсула не мала жодного зв'язку з "Діскавері", їх не з'єднували навіть страхувальні троси. Із цими капсулами рідко траплялися халепи, але якби навіть "Бетті" й дала якийсь збій, Боумен запросто міг би вийти в космос і врятувати її.
"Бетті" чітко виконувала всі вказівки свого пілота, Пул дозволив їй відлетіти на тридцять метрів від корабля, потім перевірив її швидкість і розвернув капсулу передком до "Діскавері". Потім астронавт почав оглядати корпус житлової сфери.