1Q84

Страница 114 из 114

Харуки Мураками

Чарлз Мінґас (1922 — 1979) — американський джазовий музикант.

Акебоно — досвіток.

Ідеться про випадок, що стався в лютому 1972 року в префектурі Наґано, коли п'ять членів організації "Секіґун" ("Червона армія") мали збройну сутичку з поліцією.

Джордж Сел (1897 — 1970) — американський диригент угорського походження.

Футаматао — роздвоєний хвіст.

Field of savages — поле дикунів.

Сакіґакі — застрільник, ініціатор.

Український переклад давньогрецького оригіналу "Нікомахової етики" Арістотеля належить Ігорю Ставнюку.

Перший рядок пісні "Мої улюблені речі" із згаданого мюзиклу.

"Кондзяку-моноґатарі" ("Повісті про минувшину") — збірник японських легенд і народних оповідань першої половини XII ст.

Оґаї Морі (1852 — 1922) — класик японської літератури.

"Сансьо Даю" — оповідання на історичну тему про те, як родина — жінка й двоє дітей — одного аристократа, що впав у немилість, потрапила в рабство; за його сюжетом відомий японський кінорежисер Кендзі Мідзоґуті створив однойменний фільм.

Епоха Тайсьо — 1912 — 1926 роки.

ВWV (Bach Werke Verzeichnis) — каталог творів Баха.

Büß und Reu

Knirscht das Sündenherz entzwei,

Dass die Tropfen meiner Zähren

Angenehme Spezerei,

Treuer Jesu, dir gebären.

Від жалю і каяття

Розривається грішне серце,

Щоб краплі моїх сліз

Приємні пахощі,

Вірний Ісусе, тобі народили.

Lacrimae — сльози (лат.).

Джон Даулєнд ( 1563 — 1626) — англійський композитор.

Хакама — шаровари.

Біва-хосі — сліпий мандрівний монах, який під звуки струнного інструмента переказував епізоди вищезгаданого епосу.

Сучасна назва — нівхи.

"Чортова дитина" — так у Японії називають маля, що не схоже на своїх батьків або народилося з прорізаними зубами.

Катакана — одна з двох японських азбук; компанії з назвами, написаними "катаканою", мають репутацію менш солідних.

"Нова ера" (англ. New Age) — загальна назва різних окультно-містичних течій, що досягай найбільшого розквіту в 70-ті роки.

Маршал Маклухан (1911 — 1980) — відомий канадський філософ, теоретик ЗМІ.

Цей афоризм означає, що те, як передається інформація, рівнозначне або навіть важливіше за саму інформацію.