Та річ яка дуже вразила Вінстона коли він подумки звертався до минулого була у тому що цей промовець перемкнувся з одного курсу на зовсім інший фактично посередині речення, не лише без будь-якої зупинки,але й навіть не перериваючи та не змінюючи синтаксичного наголосу. Але цієї миті зовсім інші думки поглинули його увагу. Це відбулося протягом тієї миті безладу доки ті плакати зривали геть, той чоловік чиє обличчя він не бачив легенько штурхонув його у плече та сказав – "Вибачте, Я гадаю ви зронили ваш портфель". Він узяв той портфель з розгубленою неуважністю,без розмов. Він знав,що можуть минути дні перш ніж у нього з'явиться можливість поглянути всередину нього. Тієї миті як цю демонстрацію було скінчено він пішов прямісінько до Міністерства Правди, проте тепер за часом була приблизно двадцять третя година. Цілковито увесь штат цього Міністерства вчинив таким самим чином. Накази які вже надійшли з телезахисту, що закликали їх повернутися на свої пости, були навряд чи необхідні.
Океанія була у стані війни зі Східазією: Океанія завжди була у стані війни зі Східазією. Переважна частина політичної літератури останніх п'яти років була тепер цілковито віджилою. Звіти та записи усіх родів, газети, книжки, памфлети, фільми, звукові доріжки, фотографії – усе це повинно було бути виправлено з блискавичною швидкістю. Незважаючи на те,що жодної вказівки так ніколи і не надійшло, усім було відомо що голови цього Відділу мають намір протягом цього одного тижня зробити так щоб геть усі посилання на війну з Євразією, або на військовий союз зі Східазією, цілковито зникли з буття цілком та усюди. Ця робота була незліченно величезною, і більше того завдяки тому що ці процеси які було запущено не могли бути названі їх справжніми іменами. Усі у Відділі Записів працювали по вісімнадцять годин на добу з двома трьохгодинними проміжками на сон. З підвалів були принесені матраци та розкидані геть скрізь усюди по коридорах: їжа складалася з бутербродів та кави "Перемога" ,яку скрізь розвозив на візочках обслуговуючий персонал з буфету. Кожного разу коли Вінстон переривався на свій проміжок часу для сну він намагався лишити власний стіл цілком чистим та вільним від роботи, та кожного разу коли він приповзав назад з напівзлипшимися очима та хворобливо ниючим тілом, він щоразу знаходив ще одну зливу з паперових валиків що щільно вкривала його стіл неначе снігова кучугура,що напівпоховала під собою мовонот та лилася через край на підлогу,отже першим його завданням було поскладати усе це у більш менш акуратну купу аби звільнити собі місце у кімнаті для роботи. Що було найгірше з усього цього так це те,що ця робота не означала цілковито механічне її виконання. Дуже часто було цілком достатньо лише замінити одну назву на іншу, але будь-який детальний звіт про події вимагав пильної,старанної уваги та щирої уяви. Навіть ті географічні знання,які були потрібні йому для переведення цієї війни з однієї частини світу до іншої, було необхідно мати у величезній кількості.
На третій день його очі нестерпно боліли і його окуляри потрібно було протирати кожні декілька хвилин. Це було наче сутужна боротьба з якимось нищівним фізичним завданням, дещо від чого він мав повне право відмовитися та дещо що він,не зважаючи на це, з шаленою невротичною стурбованістю намагався будь-що виконати до кінця. Наскільки він мав час пригадати це, його зовсім не турбував той факт що кожне слово яке він пробубонів до мовоноту, кожен штрих його хімічного олівця, були свідомою та навмисною брехнею. Він піклувався як ніхто інший у цьому Відділі про те,щоби ця підробка могла бути ідеальною. На ранок шостого дня той потік валиків почав зменшуватися. Цілих півгодини нічого не з'являлося з тією труби; потім ще один валик,а згодом нічого. Геть усюди приблизно в один і той самий час ця робота пом'якшала. Глибоке та звісно потаємне зітхання полегшення прокотилося скрізь увесь цей Відділ. Колосальний та могутній вчинок, який навіть і найменшим натяком ніколи не згадають, було успішно виконано. Тепер було цілковито неможливо для будь-якої людської істоти довести за допомогою документальних свідчень що війна з Євразією хоч коли-небудь мала місце. О дванадцятій годині рівно було неочікувано проголошено, що усі працівники цього Міністерства були вільними аж до завтрашнього ранку. Вінстон, все ще носив той портфель який містив у собі Книгу, і який він полишав поміж своїх ніг доки він працював та під своїм тілом доки він спав, пішов додому, поголився, та майже заснув у своїй ванній, навіть не зважаючи на те що вода у ній була заледве теплуватою.
З певного роду хтивим та сластолюбним скрипінням у своїх суглобах він видерся по сходах у кімнату над крамничкою Містера Чаррингтона. Він був втомлений,але вже більше не сонний. Він відчинив вікно, запалив той маленький брудний масляний пальник та поставив на нього каструльку з водою для кави. Незабаром могла прийти Джулія: тим часом у нього була Книга. Він всівся у те неохайне і розхристане крісло та розстібнув ремінці свого портфелю.
Важкий чорний том, аматорськи переплетений, без жодного ім'я або назви на його обкладинці. Шрифт цієї книги також виглядав трохи нестандартним. Її сторінки були дуже потерті по краях та розпадалися,дуже легко, так наче ця книга вже пройшла крізь багацько рук. Напис на титульній сторінці промовляв:
ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА
ОЛІГАРХІЧНОГО КОЛЕКТИВІЗМУ
Еммануеля Гольдштейна
Вінстон почав читати :
Глава 1
Байдужість це Сила
Протягом усього відомо та задокументованого часу, можливо починаючи з кінця Неолітичної Ери, було відомо про три типи людей у світі: Високі, Середні та Низькі. Вони могли підрозділятися багатьма способами, вони могли мати незліченну кількість різних імен, та їх відносна кількість, так само як і їх відношення один до одного, змінювалося від ери до ери: але дана найсуттєвіша будова їх суспільства ніколи не змінювалася. Навіть опісля величезних зрушень та здавалося б остаточних змін, та сама модель завжди відроджувала себе, так само як і ґіроскоп завжди повертається у стан рівноваги, хай там як сильно його штовхнути у той чи інший спосіб.