Коли вони зустрілися у церковній дзвіничці прогалини у їх уривчастих розмовах було заповнено. Це був яскраво сяючий день. Повітря у цій маленькій квадратній кімнатці поруч із дзвонами було спекотне,важке та задушливе, і непереборно смерділо голубиним лайном. Вони сиділи розмовляючи годинами на брудній, запиленій, рясно вкритій якимось хмизом та листям підлозі, хтось із них час від часу підводився і зазирав у вузьке віконечко,щоб переконатися у тому що ніхто сюди не йде.
Джулії було двадцять шість років. Вона жила у гуртожитку разом із тридцятьма іншими дівчатами ("Усюди і завжди тхне жінками! Як же я ненавиджу жінок!" – вставляла вона мимохідь), і вона працювала, як він здогадався раніше, за однією з романо-пишучіх машин у Відділі Фікцій. Їй подобалася її робота, яка складалася головним чином з керування та обслуговування потужного,але дуже підступного електричного мотору. Вона не була "розумною" , але вона мала талант до ручної праці і серед машин почувалася як вдома. Вона могла описати цілком увесь процес накладання романів, починаючи з генеральної вказівки виданої Комітетом Планування до кінцевої обробки у Підрозділі Перезапису. Але вона не була зацікавлена у цій готовій продукції. Вона "не мала аж такого бажання до читання", як вона казала. Книжки були лише споживчим товаром який потрібно було виробляти, таким як варення чи шнурівка для черевиків.
Вона не мала жодних спогадів про будь-що раніше за ранні шістдесяті роки і єдиною людиною,яку вона тільки знала, хто часто розказував їй про ті дні до Революції це був її дідусь який зник коли їй виповнилося вісім. У школі вона була капітаном хокейної команди і здобувала призові трофеї з гімнастики протягом двох років поспіль. Вона була ватажком загону у Шпигунах і виконавчим секретарем у Лізі Молоді до того як приєдналася до Молодшої Ліги Анти-Секс. Вона завжди мала відмінні характеристики. Її навіть (як знак непогрішимості її відмінної репутації) обрали для роботи у Порновіді, у підвідділі Відділу Фікцій який виготовляв дешеву порнографію задля її розповсюдження серед пролів. Йому дали прізвисько Дім Гною люди які там працювали, зауважила вона. Там вона затрималася приблизно на рік, допомагаючи виробляти буклети у щільно запечатаних пачках з титульними назвами на зразок "Плямкаючі Історії" або "Одна Ніч у Дівчачій Школі", які тишком-нишком купувала пролетарська молодь під враженням того що вони купують щось незаконне.
"На що були схожі ці книги?" – з цікавості запитав Вінстон.
"Ох, бридотне сміття. Вони нуднющі, справді. Вони мали загалом лише шість сюжетів,але ними вони шахраювали наче наперстками. Звісно я була лише за калейдоскопом. Я ніколи не була у Підрозділі Перезапису. Я не обізнана у літературних тонкощах, любий – навіть для цього не достатньо обізнана."
Він дізнався з великим здивуванням що усі працівники Порновіду, за виключенням голів відділів, були дівчатами. Існувала ціла теорія щодо того що чоловіки, чий статевий інстинкт був менш контрольований ніж у жінок, були у більшій небезпеці бути зіпсованими тим самим брудом який вони й виготовляли.
"Їм навіть не до вподоби наймати заміжніх жінок туди," – додала вона. Завжди вважалося,що дівчата більш цнотливі у цьому сенсі. Ось одна з них що зовсім не така, хай там як.
Вона мала свою першу любовну пригоду коли їй було шістнадцять років, з шістдесятирічним членом Партії який вчинив самогубство щоб уникнути арешту. "І це було на краще," – сказала Джулія – "в іншому разі вони б витягли моє ім'я з нього коли б він зізнався". З того часу у неї було безліч інших. Життя,як вона бачила, було достатньо простим. Ти бажав гарно провести час; "вони", мається на увазі Партія, бажали перешкодити тобі у цьому; ти порушував правила так добре як тільки міг. Вона здавалося вважала,що це цілком природньо те, що "вони" намагалися вкрасти у тебе твої задоволення, а ти при цьому намагався уникнути бути схопленим. Вона ненавиділа Партію, і висловлювала це за допомогою наймерзенніших слів, але вона не мала загальної критики щодо неї. За виключенням випадків коли це торкалося її власного життя – вона не виявляла жодного інтересу до доктрин Партії. Він зауважив, що вона ніколи не вживає слів з Новосуржу, за виключенням тих що увійшли до щоденного вжитку. Вона ніколи не чула про Братерство і відмовлялася вірити у його існування. Будь-який вид організованого повстання проти Партії, який був приречений на поразку, здавався їй цілковитою дурістю. Найрозумнішою річчю було порушувати правила і лишатися при цьому живим. Він тьмяно гадав скільки ж ще таких інакших як вона може бути у молодшому поколінні які цілковито зростали у світі Революції, не знаючи нічого іншого, сприймаючи Партію як щось незмінне, наче небо, не бунтуючи проти цього авторитету, а лише просто ухиляючись від нього, як кролик що вивертається від мисливського пса.
Вони навіть не обговорювали можливості одружитися. Це було аж занадто неможливо, щоб марнувати на це свої думки. Жоден з існуючих або уявних комітетів не дасть дозволу на такий шлюб навіть якщо б від Катерини, дружини Вінстона, можна було якимось чином спекатися. Це було безнадійно навіть у мріях.
"На кого вона була схожа,твоя дружина?" – спитала Джулія.
"Вона була – тобі відомо слово з Новосуржу ДОБРЕПОМІРКОВ? Мається на увазі природній ортодокс, нездатний думати поганих думок?"
"Ні, я не знала про це слово, але я знаю про яких саме осіб йдеться, дуже добре знаю."
Він почав розповідати їй історію свого подружнього життя, але, що найцікавіше, вона здавалося уже знає усі найсуттєвіші моменти. Вона описала йому, так наче вона це особисто бачила або відчувала на власному тілі, цілковите задубіння тіла Катерини як тільки він торкався до неї, той триб за яким вона здавалося все ще відштовхує його від себе з усієї своєї сили навіть тоді коли її руки міцно огортали його. Він не відчував жодних незручностей розмовляючи з Джулією про такі речі: Катерина, у будь-якому разі, дуже давно перетворилася з пронизливо болючого спогаду на лише тьмяну відразу.
"Я міг би усе це стерпіти,якби не одна річ," – сказав він. Він розповів їй про ту маленьку фригідну церемонію до якої його постійно силувала Катерина, регулярно того й самого дня раз на тиждень. "Вона ненавиділа це, але ніщо не могло спинити її від вчинення цього. Вона зазвичай називала це – ти ніколи не здогадаєшся."