Завжди солдати

Сторінка 3 з 3

Гончар Олесь

Дівчата про щось шепотілися.

— Припинити розмови,— нетерпляче звернувся до них доцент, підвищуючи голос.— Вийдіть геть. Потім зайдете.

Студентки вийшли без заперечень.

Тепер фронтовики зосталися в аудиторії віч-на-віч.

— Так вам тут важко? — нагинаючись через стіл, роздратовано допитувався доцент.— Хочете шукати легшого шляху? Відстали від інших і вже в істерику? А пам'ятаєте...

Горовий відчув, як його понесло кудись у гарячу, задушливу прірву. Знав, що зараз Глоба заговорить саме про той давній випадок. І Глоба заговорив:

— Пам'ятаєте ту страшну пекельну ніч десь у степах за Новомосковськом?

— На жаль, пам'ятаю.

— А пам'ятаєте слова, сказані вами тоді? "Не чули... Поглухли... А тут — відповідай за вас..." І ще той стусан межи плечі?

— Пам'ятаю.

— Я теж. Ви мене тоді багато чого навчили, товаришу Горовий. Спочатку я був глибоко ображений вашою грубістю, жорстокістю, вашим невмінням користуватись своєю командирською владою, а пізніше... Пізніше я, думаючи про вас, шукав виправдань вам і вашій поведінці. Ви справді відповідали за нас, бійців, перед Батьківщиною. Ви тоді своєю лайкою вишмагали мене і, можливо, мали рацію. Бо я відстав від роти. Нині ми, волею Батьківщини, помінялися місцями. І хіба зараз я не відповідаю за Горового? Хіба мені не болітиме, коли він, фронтовик, відстане, кине науку і кудись у кущі?.. Скажіть, як я повинен буду назвати такий ваш вчинок?

Горовий мовчав, стоячи перед Глобою навитяжку.

— Так уже складається в нашому житті,— вів далі доцент, трохи вгамувавши себе,— що ми весь час відповідаємо один за одного. На одному етапі ви — за мене, на іншому — я за вас. Власне, я не хотів нагадувати вам про той давній випадок. Не подумайте, що я злопам'ятний...

— Я цього не думаю,—сказав Горовий щиро.

— Так от, щоб я більше таких розмов не чув,— сердито вимовив доцент.— Підтягніться, й не розпускайте нервів...

— Слухаюсь.

— Роти пішли... в фізику. Так, у фізику. І ви, товаришу Горовий, мусите доганяти.

Горовий вдався до жарту:

— Дозвольте виконувати?

— Виконуйте!

"А в нього таки є командирська струнка",— посміхнувся Горовий, опинившись уже,в коридорі, і впарений, присоромлений, але з полегкістю на серці пішов назустріч дівчатам.

1947