Біографія Чарлза Діккенса

Чарльз Діккенс – широковідомий англійський письменник, романіст та політичний агітатор, який жив у вікторіанську епоху. Він залишив по собі велику кількість різноманітних творів, які були популярними та користувалися попитом не тільки в періоди життя письменника, але залишаються відомим й сьогодні.

$Ранні роки

Майбутній письменник народився взимку, 7 лютого у 1812 році у Лендпорті, Англія, у сім’ї середнього достатку. Батько його був чиновником морського казначейства. З трьох років хлопець проживав у Лондоні куди незадовго до цього переїхали його батьки. Дитинство малого проходило майже ідеально, хоча за словами самого Чарльза, за ним «не дуже наглядали». Майже весь вільний час він проводив на вулиці, але разом з тим завжди знаходив час для читання різноманітних книг. І настільки жадібно у них вчитувався, настільки швидко переходив від однієї до іншої, що здавалося книг для нього не вистачить. Одними з найулюбленіших для нього були романи Т. Смоллета та Г. Філдінга. І оскільки пам'ять в хлопця була майже фотографічна, знання та інформацію які він отримав в дитинстві дуже допомогли йому у його кар’єрі письменника.

Хлопець собі жив та поживав насолоджуючись дитинством та навчаючись у початковій школі в Четемі допоки батько його не вліз у борги та не потрапив до в’язниці, куди згодом відправили і всіх його рідних окрім нього самого. Його «врятувала» приятельниця родини Е. Ройленс взявши малого до себе у Камеден -Таун. Так, у 1823 – му закінчилося навчання юнака, а разом й безтурботне дитинство. Згодом він проживав прибудові до будку боргового агента в Боро, старого з доброю душею та зайвою вагою, та з його дружиною та дорослим сином. Образи яких Чарльз згодом використав в одному зі своїх творів.

Починаючи з 1824-го на протязі двох років Чарльз здобував навчання у приватній школі «Академія Веллінгтон-Хаус», проте спогади про неї у хлопця залишилися не дуже хороші. Так, там були не дуже виховані учні з далеко не бездоганною дисципліною, навчання проводилося «так-сяк», а викладачі іноді дозволяли собі прояви грубості, та й взагалі школа була досить запущеною та неохайною.

$Творчість

Після закінчення «такого навчання» хлопець зітхнув з полегшенням, вже через рік, наприкінці весни, у 1827 – му працював молодшим клерком у адвокатській конторі Елліса й Блекмора. Тим часом вивчаючи систему скоропису, що дало йому можливість через деякий час змінити роботу та стати вільнонайманим репортером, (де на протязі чотирьох років використовував акредитацію свого далекого родича Т. Карлтона, який теж колись працював у цій сфер), а також писав репортажі про проведення різноманітних судових справ, набираючись досвіду, використавши його згодом при написані деяких творів, таких як «Холодний будинок», та романах«Ніколас Ніклбі»,«Домбі й син».

Перше оповідання Чарльза було опубліковано у 1883 році у «Мантлі Мегезін» та мало назву «Обід на Тополиній алеї». А вже у 1884-му він винайнявши кімнатку у Фернівалс –Інн почав працювати у сфері політичної журналістики. Робота його полягала у написанні репортажів стосовно парламентських дебатів та звітів про проведення виборчих кампаній, які потім публікувалися в«Морнінг Кронікл». Працюючи тут Чарльз багато подорожував Англією в пошуках матеріалу. Також робота тут, а точніше репортажі та рецензії згодом стали основою для створення збірника «Нариси Боза», яка була опублікована у 1836-му році. Також у тому ж році було розпочато публікування «Записок Піквінського клубу», які на той час мали вигляд періодичних фейлетонів. Не дивлячись на деякі зміни у житті, Чарльз співпрацював з різними журналами на протязі усього життя

З 1836-го письменнику було запропоновано зайняти посаду редактора у журналі «Бентліз Місселлені», на якій він працював три роки, і можливо працював би й надалі, але посварився з її власником. Але це ніяк не вплинуло на його письменницьку діяльність яка стрімко набирала обертів. Так, ним період між 1837 -1839 роками було створено «Пригоди Олівера Твіста», над написанням «Ніколас Нікілбі» він працював у 1838 – 1839 роках, свою «Крамницю старожитностей» та «Барнабі Радж» Чарльза написав у 1840-41 роках. Спочатку всі ці твори публікувалися випусками раз у місяць, а тільки через деякий час «побачили світ» у вигляді книг.

У 1868 році після розлучення з дружиною, Чарльз вирішив розпочати публічне читання своїх творів у Лондоні, що було втіленно в життя майже одразу. Після чого він, безсилий вирушив у тур під час якої відвідав Англію, Шотландію та Ірландію, і яка тривала три місяці. Протягом цього туру письменником було здійснено 87 читань.

Невдовзі після цього були надруковані книги «Повість двох домів» та «Великі сповідання», які є свого роду «центром» у творчості письменника, скільки мали неабиякий успіх. Паралельно він був зайнятий на посаді редактора у двох журналах:«Хаузголд Верлд»(1850—59 роки) та«Ол те є раунд»(1858—70рр).

Всі свої персонажі в творах письменник «брав з життя». Всі вони є прообразами людей, яких він знав особисто. Так, Елізабет Ройленс, яка прихистила його під час ув’язнення його сім’ї «можна побачити» у романі «Домбі і син» в образі пані Піпчін. А боргового агента в Боро та його сім’ю він «висвітлив» у творі «Крамниця старожитностей». Якщо згадати про Гарольда Скімпола, персонажу твору «Холодний дім» то побачимо що його прототипом був Джейм Гант. Письменник був справжнім майстром свої справи адже не тільки його твори самі по собі а й персонажі зокрема настільки пророблені та прописані що тісно та надовго врізаються у пам'ять кожного хто їх прочитає.

$Особисте життя

На початку квітня 1863-го року Чарльза одружився з Кетрін Томсон Гогарт, донькою редактора«Івнінг Кронікл». Жили вони у Блумсбері, до якого переселилися після повернення з медового місяця. В цьому шлюбі народилося 10 дітей ( 3 доньки та 7 синів).

Восени 1837-го Чарльз з дружиною та дітьми переїхали на Доті-Стріт де проживали на протязі двох років з молодшим братом Чарльза, та його сестрою Мері, яка померла на очах письменника у 1837-му що стало важким ударом для нього. Її прообраз «можна побачити» у низці персонажів різних творів Чарльза, а її смерть письменник описав в «Крамниці старожитностей».

У 1856 – му Чарльза почав заробляти достатньо коштів, що дозволило йому купити будинок Ґедз-Гілл-плейс, що уКенті, жити у якому він хотів ще з дитинства.

А вже у наступному, 1857-му вийнявши актрис для постановки п’єси «Заморожена глиба» яка була створена Діккенсом напару з Вілкі Коллісом, він знайомиться з Еллен Тернан ( яка входила у акторський склад), та з якою у письменника «почався» зв'язок, який продовжувався усе його життя. Це призвело до того, що у 1858 – му не дивлячись на те що офіційно розлучення були заборонені, він та його дружина Кетрін почали жити окремо. А літом, 1868-го року зі шлюбом було остаточно покінчено.

$Смерть

Під час останніх років життя Діккенс майже не займався письменництвом, причиною того стало повернення з Еллен Тарнан з Парижу на протязі який з’їхав з колії, що спричинило аварію, яка згодом розслідувалася у суді. Якби письменника викликали дати показанні уся громадськість дізналася про його відносини з Тарнан, а це було би катастрофою. І хоч «розкриття» вдалося уникнути, проте ця ситуація наклала відбиток на моральний стан письменника. У той період він завершив роботу над «Нашим спільним другом» й взявся до написання«Таємниці Едвіна Друда». Також багато часу він проводив за публічним читанням своїх романів. Також він «поринув у світ театру» що допомагало йому «втекти від світу».

У листопаді 1867-го Діккенс рушив у свою другу поїздку до Америки. Після прибуття протягом наступного місяця він зустрічався з визначними постатями того часу серед яких єР. В. ЕмерсонтаГ. Лонгфелло, а також багато часу проводив за обговоренням свої творів з Джеймсом Т. Філдсом, який був його видавцем у Америці. Зиму письменник провів між Нью-Йорком та Бостоном виступаючи зі своїми творами, що було взагалі, а для Чарльза зокрема, досить виснажливою працею. Відвідавши банкет Амерікен-прес, який було влаштовано на його честь, зовсім скоро він помітив, що у нього почалися проблеми зі здоров’ям. Так, він не міг вживати тверду їжу, а їв тільки сирі яйця, які збивав у шері та пив шампанське. Та попереду у Діккенса ще було декілька років життя. Так, в період між 1868-69 –м він провів «прощальні» читання у Англії, Шотландії та Ірландії. А в кінці квітня 1869-го у м. Престон, його вперше «скосив» інсульт. Звичайно всі читання які мали відбутися далі, були скасовані, а через деякий час прийшовши трохи до тями, він розпочав написання свого останнього твору ««Таємниця Едвіна Друда». А ще через деякий час коли Чарльз почав почувати себе добре та за згодою лікаря він провів останні свої читання, щоб хоч трохи відшкодувати гроші які ті втратили спонсори через його хворобу.

8 червня 1870-го письменник пережив другий інсульт. Сталося це після того, як він весь день працював не покладаючи рук працював на твором «Ервін Друд» у себе вдома. Помер він, наступного дня, 9 червня 1870 року так і не прийшовши до тями. Чарльза Діккенса поховали на вКутку поетівВестминстерского, хоча сам письменник хотів «спочивати» уРочестерському соборі.

У заповіті написаному Чарльзом було вказано, що він не хоче ніяких почестей та меморіалів у свою пам'ять. Отже єдиним його пам’ятником виконаним у бронзі та зробленим у натуральну величину, є той що у містіСпрюс-Гілл, що у США, у Кларк – парку.

$Цікаві відомості про письменника

1. Перша робота Чарльза припала ще на роки навчання у школі, так, хлопець після того як його сім’я була заарештована, 11 місяць «відробляв» працюючи на фабриці по виготовленню вакси.

2. Ліжко письменника на якому вій відійшов у інший світ знаходиться у музе Діккенса у Портсмуті.

3. Відомо що час від часу Чарльз впадав у транс , причому визначати час коли це станеться було неможливо.

4. Письменник народився у багатодітній сім’ї, у нього було сім братів та сестер

5. За словами самого письменника він під час опису героїв свої книг, він відчував їх незриму присутність й більше того чув їх голоси. Тоді він відкладав роботу та йшов прогулюватися містом.

6. Занадто вже часто у Діккенса виникало відчуття дежавю яке супроводжувалося смикання капелюхів, які віно носив і які доводилося доволі часто міняти. Тож згодом він від них відмовився взагалі.

7. По мотивам його творів створено 180 кінострічок та мультфільмів

8. Письменник був дуже забобонним. Так, він був упевнений що п’ятниця є його «щасливи днем тижня», спав він виключно головою на Північ, а до всіх предметів торкався по три рази. А також він мав звичку після створення кожних наступних п’ятдесяти рядків випивати три ковтки гарячої води.

Чарльз Діккенс без сумніву був гігантом на літературному поприщі за часів свого життя та «не здає позицій» і тепер. Напевне немає у світі людини яка б не чула про нього, або не знала якого творів в не залежності від віку та полу. Він залишив по собі цілу низку романів та поем, які читають не тільки дорослі, а й діти у школі. І це без сумніву є хорошою ознакою. Ознакою того, що не все для нашого покоління втрачено, що ми живемо у час де цікава класична література, гарна класична музика та низка подібних речей ще не зовсім втратила свої цінності. А оскільки такі речі «ще живуть» вони без сумніву будуть переданні наступним поколінням.