$Ранні роки
В неї не було пісень біля вогнища та дитинства в саду, у неї був ритм міської вулиці зі своїм запахом та характером. Ніна Леонідівна Бічуя народилась 24 серпня 1937 року в Києві, виросла та здобула освіту у Львові. Її мало цікавила природа рідного краю, натомість її захоплював внутрішній світ та переживання людини. Що в майбутньому стане центром її художнього всесвіту. Дуже показовим є те, що день народження Ніни Бічуї, збігається з днем незалежності України. За спогадами авторки, її батько надзвичайно хотів щоб незалежність проголосили 24 серпня, в день народження його доньки.
Рішення стати письменницею прийшло до Ніни Бічуї в п’ять років. Саме тоді, в роки війни, мати навчила свою доньку читати. Як і багатьом шістдесятникам, їй довелося бачити сльози матері, розруху та жахи війни. Війна знищила її дім, та не знищила запалу маленької Ніни Бічуї, першою прочитаю книгою якої став «Принц і жебрак» Марка Твена, досить серйозний твір, з якого почалась її любов до книги. Вибір твору, теж продиктувала війна, не було нічого, навіть дому, лише знайдена книга, яка подарує радість, в безрадісний час.
$Освіта
Ніна Бічуя навчалася у львівській загальноосвітній школі №5 з 1992 року, школа отримала ім’я фундаторів Іванни та Іллі Кокорудзів, а з 2018 має статус ліцею. Та коли там навчалася авторка, в післявоєнні часи, її навчання й життя в ті роки, було надзвичайно складними. Учні не мали зошитів, писали пером на полях газет, які були надзвичайно цупкими, через це часто в них провалювалось перо, а чорнила розтікались. Купити чорнила було проблемою, тож зазвичай їх виготовляли самостійно, з бузини. Як скаже згодом у своєму інтерв’ю Ніна Бічуя, пройшовши цей шлях вона відносить себе до «письменників, що мають думку на кінчику пера». Комп’ютер і нові технології так і не змогли зайняти чільне місце в її житті, а найголовніше в серці. Вона з сумом згадує про те, що скоро не залишиться людей, які бачили дерев’яне перо, каламар і чорнило у своєму житті.
Після закінчення такої непростої школи, вона навчатиметься на факультеті журналістики, Львівського державного університеті ім. І. Франка (згодом отримає статус національного). Після отримання диплому працюватиме журналістом, а потім і до сьогодні редактором. Також, у 1975 до 1985з перервами працювала Львівському театрі юного глядача, завідувачем літературної частини. .
В роки свого навчання, вона побачить у студентах та викладачах, страх, сказати зайве, страх бути покараним за сказане. Страх стати жертвою доносу, або опинитися в ситуації коли самому стати зрадником.
$Творчість
Основа художнього світу Ніни Бічуї, в духовному світі людини, такому суперечливому та невідомому. Так її герої, ззовні спокійні й живуть звичайним життям в душі переживають боротьбу переживань та протиріч, нескінченні суперечки та вихри думок. Авторка у своїх творах намагається пізнати внутрішню людину, як і її герої, що протягом твору намагаються віднайти себе. Вони не ідеалізовані, не затьмарені ідеалами партії, це звичайні люди, що шукають свого шляху в житті.
Так одними з найцінніших в доробку Ніни Бічуї вважаються її «шкільні твори»: повість «Шпага Славки Беркути» та ціла збірка оповідань «Канікули у Світлогорську». Вони надзвичайно сильно передають струни дитячої душі, і при цьому далекі від радянського розуміння «шкільної повісті». Відійшовши від канонів, вона створювала твори які є унікальними для літератури шістдесятництва, вони викривали недосконалу педагогіку років застою, діти ж в її повістях не ідеологічні зразки для наслідувань, а живі та справжні, з власними вадами, які успішно долає закладене всередині них добро.
Ніна Бічуя, на противагу багатьом шістдесятникам виросла серед асфальту міста, її не цікавили легенди міста, її цікавив внутрішній світ її друзів, що грали з нею на одній вулиці. Радянські часи оспівували село та благодатну землю, а Ніну Бічую цікавила в першу чергу людина. В цьому криється секрет новаторського написання дитячих творів. За цю цікавість, вона ушанована Ордену Усмішки-міжнародної премії, що присуджується дітьми. Крім неї в колі орденоносців відзначені Далай Лама, Мати Тереза, Астрід Ліндрген та ще багато всесвітньовідомих особистостей.
$Особисте життя
Перші твори Ніни Бічуї, в шістдесятих принесли їй славу та багатотисячні видання, натомість особисте життя, авторка прагне тримати осторонь. Вона виливає душу в книжках та перекладах, відомо лише про шлюб з Іваном Іваничуком, який помер 17 вересня 2016 року.
Це був творчий дует, він питав її думки, а вона була його найбільш щирим критиком, здебільшого подружжя сперечалося обговорюючи сюжет. Сама Ніна Бічуя вже понад двадцять років як перестала писати твори. Як вона зізнається у своїх інтерв’ю, що нині важко жити з письменницької праці, особливо, якщо митець ще пам’ятає мільйонні тиражі та черги біля книжкових магазинів. Вона реалізує свій вклад в літературу через редакторську роботу та переклади з польської мови. Так вона підтримує українську мову, не словом, а ділом, як і українську культуру. В найближчих планах опанувати білоруську мову, яка зараз жевріє на гранні забуття, аби перекладати ще й нею.