Зустріч
Зустріч
В снігах несходимих, глибоких,<br /> Де темні бори лише мрілись,<br /> В тайзі на етапнім привалі<br /> Вони несподівано стрілись.
Крізь млу сонце ледві шаріло<br /> Бурульки яскрились на хаті...<br /> Він був у залізних кайданах,<br /> Вона у суконнім халаті.
Покрикнули з диву спянілі,<br /> Обличча спалахнули жаром:<br /> І всяк постеріг-би одразу,<br /> Що те палахтіння не даром.
І час, і нудьга, і вязниця<br /> Поклали на бранців ознаки;<br /> Про те у їх очах горіли<br /> Й тепер поривання однакі.
Зірвалось огнистеє слово,<br /> Сплелись переможені руки...<br /> Була в тім нервовім стисканні<br /> Безодня і щастя, і муки.
Крюки аж чорніли на вітах,<br /> Присипаних снігом, ялових,<br /> І карканням крили розмову<br /> Од пильних ворожих вартових.
А мова лилася, кипіла.<br /> Як паводь по гатях весною, —<br /> Про злі у розлуці пригоди,<br /> Про скутки нерівного бою...
Почулась команда: "в дорогу!"<br /> І впала хвилина розстання:<br /> У неї пробилась сльозина,<br /> У його зірвалось зітхання...
Од брязку заліза шумливо<br /> Знялося з ялин гайвороння,<br /> А сонце червонистим оком<br /> Дивилось, немов би з просоння...