Die Geisblattlaub. Ein Sommerabend

Повита листям альтанка. Вечір.<br />
Ми край віконця удвох сиділи.<br />
На небі місяць весело сходив, —<br />
Ми ж, як два привиди, там майоріли.

Дванадцять літ вже відтоді збігло,<br />
Як ми востаннє отак сиділи.<br />
Колишня іскра і вогник з неї<br />
Тим часом згасли і перетліли.

Сидів я мовчки. Але дівчина<br />
Роздмухать попіл все намагалась —<br />
Той давній попіл мого кохання,<br />
Та жодна іскра вже не займалась.

"Лихі думки я перемагала, —<br />
Тягла так далі, все без упину, —<br />
Хиткі мої вже ставали сили..."<br />
Робив при тому я глупу міну.

Коли ж вертав я, то поуз мене<br />
Дерева в сяйві неслись, мигтіли,<br />
Мов ті примари. Щось голосило...<br />
Я ж і примари хутко летіли.

Відень, 1895р.