"Ще не пройшли безжальні коси<br />
По ранніх травах, по мені".<br />
Галина Турелик

Ще не пройшли безжальні коси<br />
Лугами доленьки моєї,<br />
Хоч сумом сивина голосить<br />
Й летять роки чимдуж за нею.

Ще не розвіяв зимний вітер<br />
Усю блакить в осіннім полі,<br />
Хоч листопад на пізні квіти<br />
Морозом сипнув надовкола.

Іще не висохла криниця<br />
Мого надломленого серця,<br />
Бо часто-часто мрія сниться —<br />
Така, немов гірське озерце.

Іще не раз надію вільно<br />
У тихий поведу притулок.<br />
Мій зруб життя — то долі віно,<br />
Було — й в будуччину гайнуло.

Умию серце в чистих росах,<br />
Світ обійму такий цікавий,<br />
Доки пройдуть безжальні коси<br />
По мені і по ранніх травах.