На дубі сидячи, Зозуля куковала:<br />
"Що за годи тепер, зовсім не можна жить!<br />
Одколи, як тепло вже стало,<br />
А гусені нема, черви зовсім так мало.<br />
Прийшлось із голоду хоч у кулак трубить".<br />
"Нащо вам так квилить, мій Боже милий? —<br />
Снігир Зозулю перебив. —<br />
Коли б я мав ваш стан і сили,<br />
Оцю я погань би не їв,<br />
Щоб сей да той мене, коли б я не доскочив<br />
Собі щодня шматок м’ясця.<br />
От кобець — менший вас, а їсти як захоче —<br />
Летить і душить горобця.<br />
Зате він з голоду ніколи не нудився".<br />
"Дурний! дурний! а в школі вчився! —<br />
Зозуля Снігиру в одвіт. —<br />
Замісто горобця я з’їм жуків десяток<br />
Да гусені, черви десятків три в наддаток<br />
І все-таки наїмсь; зате спитай ввесь світ,<br />
Яка Зозуленька? Всі скажуть: птиця славна,<br />
Живе собі, як панна,<br />
Гуляє у садку, нічого не псує,<br />
По гілочках намистечко кує,<br />
Да скілько літ кому прожить віщує;<br />
Нехай же здумаю... да що тобі й казать!<br />
Хоч злидні в пір’ї обідрать,<br />
Ввесь птичий рід зарепетує:<br />
"Зозуля м’ясо жре, Зозуля хищний птах!<br />
Троха чи не бажа вона Орла із’їсти!"<br />
Прощай тогді, моє життя в садах!<br />
Прийшлось би утікать хоч за море безвісти,<br />
Так лучче ж тута жить да зводить черв’ячків".<br />
Хто хоче полюбить суддю грошозаплода,<br />
Про його розпитай панів,<br />
А не питай у простого народа.