Мамо люба, глянь, як сяють<br />
Ясно зорі золотії<br />
Кажуть люди: то не зорі —<br />
Сяють душі то святі.

Кажуть: хто у нас на свічі<br />
Вік свій праведно прожив,<br />
Хто умів людей любити,<br />
Зла ніколи не робив,—

Бог того послав на небо<br />
Ясно зіркою сіять...<br />
Правда, мамо,— то все душі,<br />
А не зорі там горять?

Так навчи ж мене, голубко,<br />
Щоб і я так прожила:

Щоб добро робити вміла<br />
І робить не вміла зла!