Золота, прозора далечінь…<br />
Молодість моя і віра рання…<br />
У ранкову, теплу сонь і синь<br />
дівчина… весна!.. кохання.

І нічого… Не такий бо вік.<br />
Спів – до місяця виття собаче…<br />
тільки кров і злісний дикий крик,<br />
тільки кращого і кращої не бачив.

Вибивавсь з дитинства – забував кохати,<br />
і по карті карту програвав…<br />
щоб на землю всі шляхи, мов ґрати, —<br />
щоб горіла тільки голова.