Ясна нічка над верхами.<br />
Тихим сном все спочиває.<br />
Тільки місяць ген снігами<br />
Срібний промінь розсіває.

Вснули сосни і смереки,<br />
Згасло світло в вікнах хати,<br />
Лише з нетрів із далеких<br />
Зареве ведмідь кудлатий.

В ніч таку, в шляху зорянім,<br />
Що з Землею Небо зводить,<br />
Тихим ходом Ясна Пані<br />
На верхи Бескидів сходить.

У руці пахучі трави,<br />
У кошелі зерно злоте,<br />
Зором тихим і ласкавим<br />
Будить сонних із дрімоти.

І до Неї з усіх боків<br />
Все живе біжить і лине:<br />
Зайчик, сарни темноокі<br />
І дрібної рій пташини.

А Пречиста Діва Мати<br />
Всіх до себе прикликає.<br />
Звірям — сіна, корм листковий,<br />
Пташкам — зерна розсипає.

Всіх наділить, чим там треба,<br />
Приласкає сарну й птичку,<br />
Зоряним шляхом до Неба<br />
Повертає в тиху нічку.

Знову тихо в темнім борі.<br />
Ситі стада вже дрімають.<br />
Лиш смереки у розмові<br />
Божу Матір величають.