Жінки Рубенса
Жінки Рубенса
Віслава Шимборська<br /> Жінки Рубенса
Перекладач: Л.Череватенко<br /> Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.
Вернигорянки, жіноча фауна,<br /> мов гуркіт бочок, нагі.<br /> Кубляться у розтовчених ліжках,<br /> сплять з розтуленими до співу устами.<br /> Зіниці їхні втекли углиб<br /> і проникають у надра залоз,<br /> звідки у кров слизовіє закваска.
Доньки барокко. Булькоче тісто в діжі,<br /> парують лазні, рум'яняться вина,<br /> галопують небом хмарин поросята,<br /> виіржують труби плотську тривогу.
О роздинені, о надмірні<br /> і подвоєні розкритістю одягу,<br /> і потроєні запальністю пози,<br /> тлусті страви любові!
Їхні худенькі сестри встали раніше,<br /> аніж розвиднілося на картинах.<br /> І ніхто не бачив, як вервечкою йшли<br /> незамальованим боком полотен.
Вигнанки стилю. Світяться ребра,<br /> пташина природа ніг і долонь.<br /> На лопатках випнутих пробують відлетіти.
Тринадцятий вік дав би їм тло золоте.<br /> Дванадцятий — дав би срібний екран.<br /> Той сімнадцятий для плескатих нічого не має.
Тому що тут навіть небо опукле,<br /> опуклі ангели й опуклий бог —<br /> Феб вусатий, який румаком спітнілим<br /> в'їздить до вируючого алькову.