Жаби
Жаби
Обридло Жабам, як на гріх,<br /> В болоті жити самостайно;<br /> Ніхто їх не чіпав, дурних,<br /> Жили та гралися звичайно…<br /> Так ні, ще треба би не так,<br /> І стали радить: — Квак та квак!<br /> Чом короля у нас немає?<br /> Усякий дурень теє знає:<br /> Орел — у птиць, Лев — у звірей,<br /> Є королі і у людей,-<br /> Хіба вже ми й не люде?<br /> І докіль так ще буде? —<br /> Розквакались, плигають, скрекотять,-<br /> Приспіла чортова робота,-<br /> Рішили зараз же послать<br /> Найбільших десять Жаб на другий бік болота<br /> Просить у Долі короля.<br /> Надвечір посланці вернулись відтіля<br /> І землякам гукати стали:<br /> — Гей, ставте могорич! Ми короля придбали!<br /> І знов клопочуться: як короля стрічать,<br /> Як підступить, як привітать…<br /> Аж чують — щось шумить… всі разом закричали:<br /> — Король! Король летить! — і повтікали.<br /> Тут щось з розгону в воду бух,<br /> А Жаби з переляку: — Ух!<br /> Який же там король став Жабам у пригоді?<br /> Такий король, що сміх, та й годі:<br /> Здоровий-прездоровий пень.<br /> Стоїть він ніч, стоїть він день,<br /> Сплилось до біса Жаб великих і маленьких,<br /> Старих і молоденьких.<br /> Повитріщались, мовчки ждуть,<br /> От-от, мов, озоветься,<br /> А пень стоїть, не ворухнеться.<br /> — Ну, що якби йому гукнуть? —<br /> Шепочуть Жаби,— починайте!<br /> Ось цитьте, потривайте…<br /> Чого се він такий чудний?<br /> Неначе неживий?<br /> І зараз плиг одна, плиг друга… він нічого.<br /> І Жаби годі вже мовчать,<br /> Плигають сміло і кричать.<br /> А деякі повлазили на його<br /> Та ще й сміються відтіля —<br /> Не боїмось, мов, короля!<br /> Додумались вони, що із такого дива<br /> Не буде пива,<br /> І почали вередувать:<br /> — Не хочемо! Не треба нам такого!<br /> Ходімте Доленьку благать,<br /> Щоб короля дала живого,<br /> Щоб він усюди походив,<br /> Щоб жаб’ячий народ, болото звеселив! —<br /> І Доля Жабам догодила —<br /> Лелеку королем зробила.<br /> — От,— кажуть Жаби,— сей не так!<br /> Хоч любо глянуть: і крилатий,<br /> І довгоногий, і носатий,<br /> І ззаду й спереду козак! —<br /> Недовго Жаби навтішались,<br /> Бо виявилось те, чого не сподівались.<br /> Лелека зразу холоду нагнав<br /> І Жаб дурних клювати добре став,-<br /> Найбільше молодих вподобав він ковтати:<br /> Що день — десятків два і поминай як звати!<br /> — От тобі,— кажуть,— дожились! —<br /> І знов благати Долю поплелись:<br /> — Ой Доле, змилуйся в пригоді!<br /> Напало лишенько, та й годі:<br /> Король просвітку не дає,<br /> Клює нас та клює!<br /> — А годі вам, не докучайте!<br /> У вас усе недобрий час,-<br /> Сказала Доля,— вибачайте!<br /> Просили двічі — буде з вас.-<br /> Прийшлося Жабам горювати.<br /> — Немає правдоньки, і де її шукати?<br /> Нум плакать, нум…-<br /> І досі нумкають на глум.
Не гріх сказать, що й люди так, як Жаби,<br /> Частенько дурощі снують,<br /> А доснуються до нахаби,-<br /> Тоді вже лихо тчуть.<br /> 1890.