ВЕСНА

А вже весна-весняночка<br />
крапотить ізраночка.<br />
Ноги скачуть,<br />
крига плаче,<br />
золотий казан кипить.

ДЗВОНИКИ СОН-ТРАВИ

Фіолетові дзвоники сон-трави проснулися.<br />
Діти роблять білі кораблики<br />
і пускають їх по струмках.<br />
Кораблики пливуть, а за ними діти біжать.<br />
Коли вони набігаються, натомляться, позасинають,<br />
то вже не бачать, як тонуть їхні кораблики.<br />
Це бачить тільки сон-трава,<br />
і через те її дзвоники не дзвонять.

ПАГІНЕЦЬ

У лісі зацвіло<br />
кружальце пенька,<br />
як маленьке сонечко,<br />
і виріс з нього промінь<br />
зелений пагінець

МАТИ

А мати до весни говорить:<br />
— Оце сажу потрушу,<br />
оце хату побілю,<br />
оце трохи підсиню,<br />
оце підведу,<br />
та й буде.<br />
Гріється, всміхається земля,<br />
Щоб усе могло розквітнути.

ЛІТО

Літо зверху зелене, а всередині, мов кавун.<br />
Літо солодке від зорі до зорі.<br />
Засмаглі хлоп'ята, як зернята у кавуні,<br />
перекочуються,<br />
перегукуються,<br />
пересміюються<br />
від одного краю землі до другого.

ТУМАНОВА ДОНЯ

Росо-росино,<br />
ти чия дитина?<br />
— Я туманова доня,<br />
в мене срібна корона.

ТУМАН

"Огірочкам росу<br />
я іздалеку несу,<br />
ще й води цілий жбан",-<br />
похвалявся туман.

Не хвалися, тумане,<br />
щоб не вітер з дощем,<br />
спав би довго ти ще.

ЩАВЕЛЬ Я, ЩАВЛИК

Щавель я, щавлик,<br />
не любить мене ні кузька, ні равлик.<br />
Поливає мене дощик,<br />
а їсть мене борщик.

ДЯТЕЛ

Дятел на старій груші<br />
у червонястій шаіючці<br />
з маленькою паличкою<br />
стукає та й стукає.

БІЛА ВОДА

В річці вода біла,<br />
може, через те, що швидко бігла.<br />
Біжить біла вода-<br />
Біла, бо на камені дівчата миють білі ноги.<br />
Бо квіти білі пливуть,<br />
а за ними білі качки;<br />
і ходить берегом хлопчик,<br />
і носить відерце,<br />
а замість рибинок у тому відерці<br />
білі камінчики.<br />
— Що ти носиш? — питає мати.<br />
— Білу воду,— сміється білозубий хлопчик.

ХАТКА РАВЛИКА

Що равлик малий — то це всі знають.<br />
Але і в нього є своя гора.<br />
Біли гори дерево, а на вершині гори<br />
біла хатка.<br />
Іде куди равлик, то з собою її бере.<br />
З гори в долину, з долини на гору.<br />
Там, де спинився, там і гора.<br />
Біля гори дерево, а на горі<br />
біла хатка равлика.

ВИЙШОВ ІЗ ЛІСУ ЛИС

Поле туман покриває,<br />
зайчика присипляє.<br />
Вийшов із лісу лис:<br />
— Зайчику, озовись!<br />
Ой, не біжи, зачекай,<br />
капустяних листків пошукай-<br />
Капустяних листків у полі доволі,<br />
ще й смачні хрумкі корінці,<br />
ще й невдахи мисливці-ловці.

ГРИБ І ГРИБІВ ГРИБ

Після теплих рясних дощів<br />
поряд з великим грибом зіп'явся маленький гриб.<br />
Назвали його — Грибів гриб.<br />
Грибів гриб ховався за листям.<br />
лякався черв'ячків і жучків,<br />
а особливо боявся білочки,<br />
яка вже прибігала одного разу<br />
і відгризла татові вуха.<br />
Якоїсь ночі Грибів гриб<br />
так багато напився води,<br />
що на ранок виріс більшим за тата.<br />
Ще здалеку угледіла його білочка,<br />
прискакала і відгризла йому вуха.<br />
Тепер стоять на узліссі двоє грибів без вух<br />
Гриб і Грибів гриб.

ХАТА ВНОЧІ

Хата настовбурчило вуха —<br />
квіти слухає.<br />
На ній метелики ночують,<br />
а цвіркуни їм спати не дають,<br />
На лаві глечики синіють,<br />
відро кахикас в кутку,<br />
хтось воду п'є,<br />
комусь не спиться.

СОРОЧКА ДЖМЕЛЯ

Пташки пролітали над полем<br />
і нехотячи збили джмеля.<br />
Падав джміль і загубив<br />
золотисту сорочку із чорною смужкою.<br />
Тепер сидять пташки у полі<br />
і, поки світить сонце,<br />
шиють джмелю сорочку<br />
золотими нитками,<br />
а як трохи стемніє,<br />
то вишиють на сорочці смужку<br />
темними нитками.

МЕТЕЛИК

Поміж дерев<br />
нічний метелик пролітає,<br />
шукає квітку,<br />
котра цвіте вночі.<br />
Може, та квітка з макове зерня,<br />
а може,— як далека зірка.<br />
Між іскор і зірок він наблукається,<br />
на теплу хату сяде і засне.

КАРТИНА НА СКРИНІ

Чарівна картина намальована на скрипі:<br />
скачуть коні по долині,<br />
а чи далеко — ніхто не знає.

Трохи збоку річка тече,<br />
а чи далеко — ніхто не знає.

А за річкою сонце червоне сідає,<br />
а в скині на самому дні<br />
коралове намисто лежить.

КАЗАЛА ОЛЕНА

Казала Олена —<br />
кропива зелена:<br />
"Ніч як сажа,<br />
болить голова..."<br />
— У кого?<br />
"У світлячка малого".<br />
— То ходім до нього.

Темна хата на горбку.<br />
— Вечір добрий, світлячку!<br />
Чом не світиться у хаті,<br />
чи надумав рани гнатн?<br />
— Не світю, сови боюся,<br />
бо вона за мною стежить,<br />
треба бути обережнимм...

ЗІРКА ІЗ КОРОНИ

Загубив мухомор,<br />
мухомор червоний<br />
зірку-пелюстинку<br />
зі своєї корони.

Ходе скрізь,<br />
придивляється.<br />
Коли це їжачок<br />
із гори спускається:

— Здоров був,<br />
чи не ти<br />
білу зірку забув?

— Ох, я вам дуже дякую! —<br />
мухомор зрадів,<br />
аж заплакав

КОЛЬОРОВЕ ЛИСТЯ

Ніч згубила чорне листя<br />
і ранком стала.<br />
Ранок згубив синє листя<br />
і днем став.<br />
День згубив зелене листя<br />
і вечором став.<br />
Вечір згубив червоне листя<br />
і ніччю став.

ЗЕЛЕНІ ТРАВ'ЯНІ ЗАЙЧИКИ

Зелені трав'яні зайчики живуть у стебельцях трави.<br />
Ні весною, ні літом не можна їх побачити,<br />
зате восени у сухій траві можна почути,

як щось шелестить.<br />
То трав'яні зайчики метушаться,

з коробочок зерна витрушують,<br />
щоб і наступної весни виросли в степу<br />
зелені трав'яні зайчики.

ЗЕЛЕНА ЯГОДА

На ягоду зелену<br />
садок нагримав.<br />
— А я не зелена,—<br />
ягода маленька зашарілася.<br />
Зашарілася і солодкою стала.

ШИПШИНА

Шипшина розчервонілася.<br />
Всі кущі дивлятся на неї<br />
і підпалюють своє листя,<br />
щоб так. були, як у шипшини.

ХАТНІЙ ЗМІЙ

Проснувся хатній змій.<br />
Бабуся годує його соломою.<br />
Кине жмут соломи,<br />
а змій розправить червоні вуса<br />
і їсть солому.<br />
Іноді як закашдяється,<br />
то й бабуся кашляє.<br />
А вночі змій вкривається сивою ковдрою<br />
і дихає з груби теплом на всю хату.

СТО ДІБРОВ

Жолудь-жолуденко<br />
з дуба впав.<br />
Де упав — дуб устав.<br />
А з того дуба — сто жолудів,<br />
а з тих жолудів — сто дубів,<br />
а з тих дубів — сто дібров.<br />
Жолудь-жолуденко,<br />
будь здоров!

ПРОЗОРІ ДЕРЕВА

Холод позалягав, побілів, посклився.<br />
Дерева повідчинялися<br />
і столи прозорими,<br />
Назбирала діброва<br />
осіннього жару,<br />
щоб не холодно жолудям було.

ЇЖАК

їжак у кущі шарудить,<br />
а кущ і собі шарудить,<br />
а дощ шарудіння збира,<br />
а вам діти, спати пора.

КЛЕНОВЕ ДИТЯТКО

Листя-жовтятко,<br />
кленове дитятко,<br />
летить собі за вітрим,<br />
не знає, де сісти.

— Сідай за горою,<br />
де сонце сідає.<br />
За горою кам'янок,<br />
за синім Дунаєм.

СКОРО СНІГ

"Скоро сніг, скоро сніг",—<br />
у дзвіночки синиці дзвонять.<br />
А грибам ще не хочеться снігу,<br />
та що поробиш, у вербове дупло<br />
перебиратися треба.

"Тут і так тісно",— слимаки обзиваються.<br />
Але посунулись І світлячка<br />
на середину стелі примостили.

СІЧЕНЬ

Січень-сікач<br />
би багато насік.<br />
Насік з морозу гілок,<br />
та запріг снігура у візок,<br />
та привіз до Вітра-брата,<br />
поскладав у холодній хаті.<br />
До весни іще довго жити,<br />
буде чим у печі топити.

КРИНИЧКА

Однієї ночі,<br />
коли я міцно спав,<br />
усе довкола забіліло.<br />
На ранок — сніг і сніг,<br />
тільки криничка чорна.