Засудженим
Засудженим
Як ми можемо жити, сміятись і дихать?<br /> Як могли ми чекати — не битись, а спать<br /> В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо<br /> Ви збиралися вмерти — у шість двадцять п’ять.
І коли приволікся заплаканий ранок,<br /> Вас покликала смерть у похмурій імлі —<br /> А тепер наші душі і топчуть, і ранять<br /> Ваші кроки останні по зимній землі.
А тепер в кожній серці пожежу пригаслу<br /> Розпалили ви знову — спаливши життя.<br /> І, мов гимн урочистий, мов визвольне гасло,<br /> Є для нас двох імен нерозривне злиття.
Над могилою вашою тиша і спокій,<br /> Та по рідному краю — зловіщі вогні.<br /> І піти по слідах ваших скошених кроків<br /> Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг.