Засяло сонце з ласкою
І вже — відпочива;
Ніч темною запаскою
Все на світі вкрива. Не бачить лютих мук вона,
Ні радощів у сні...
Знов зіронька заблукана
Всміхається мені. Повіяв легіт чарами,
І чуть у тьмі німій:
"Не згинеш ти під хмарами,
Коханий краю мій!"