Вранці заєць біля дуба<br />
Одягнувся в білу шубу,<br />
Одягнувся, оглянувся,<br />
В довгі вуса посміхнувся.<br />
— Гарна шуба, шуба гожа,<br />
І на полюс з нею можна,<br />
Тільки жаль — чобіт нема,<br />
А надворі вже зима...

Обізвався дятел з клена:<br />
— Є знайомий рак у мене,<br />
По твоєму він заказу<br />
Зшиє чоботи відразу.

Не ловив наш заєць гав,<br />
А побіг мерщій на став.

Всівся заєць на колоду<br />
Та й гукає прямо в воду:<br />
— Вилізь, раче, із води,<br />
Вируч зайця із біди,—<br />
Зший новенькі чобітки,<br />
Щоб дзвеніли підківки,<br />
Щоб і шпори дзеленчали,<br />
Злого лиса відганяли.

Із води вилазить рак<br />
Та й говорить зайцю так:<br />
— Я узимку спочиваю<br />
І роботи не приймаю,<br />
Аби влітку був заказ,<br />
Зшив би чоботи ураз.

Заєць тихо у одвіт:<br />
— Влітку тепло й без чобіт,<br />
Влітку завжди забуваю,<br />
Що прийде зима до гаю.

— Думать треба,— каже рак,—<br />
А тепер ходи вже так.<br />
До побачення, привіт...

Заєць досі без чобіт.