Жозе-Марі Ередіа<br />
Забуття

Перекладач: М.Москаленко<br />
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.

На мисі гострому лежить в руїнах храм.<br />
Тут Смертю замкнені у земляному схові<br />
Герої бронзові й Богині мармурові,<br />
Що трави стали їм останнім сповиттям.

Лиш інколи пастух на скельний сходить злам:<br />
Чорніє силует в пустелі лазуровій,<br />
Лунає ріг його — і небеса чудові,<br />
І овид повняться прадавнім цим гранням.

Земля своїх Богів не зрадила, й незмінно<br />
І марно щовесни, у пишну вбрана цвіть,<br />
На мармурі колон новий акант ростить.

Та, мрію предківську зневаживши, Людина<br />
Нечуло слухає, як Море, в твердь б'ючи,<br />
Оплакує Сирен і скаржиться вночі.