Заблукало мале віршеня<br />
поміж трав, поміж квітів у полі.<br />
Хлопченя ти моє, зайченя,<br />
погуляй, коли хочеш, на волі.

Відпущу я тебе, віршеня,<br />
будь собою, рости помаленьку.<br />
Хай з тобою росте бусленя,<br />
що лишилось без неньки одненьке.

Будьте друзі, маленькі мої,<br />
хай ростуть вам до осені крила.<br />
Як покличуть вас теплі краї —<br />
буде крилам і розмах, і сила.

...Вітровій літаки зупиня,<br />
холодінь — людям нікуди дітись.<br />
На порозі стоїть віршеня.<br />
Привело бусленя — відігрітись.