Тепер могли Василько й Володар уже бути безпечні в своїх князівствах. Та не спочивали обидва.
— Забезпечити ще треба й західні межі перед ляхами — каже Володар.
— Ех, коли б я не сліпий! — сказав гірко князь Василько — забезпечив би я їх раз назавжди.
— Нічого, брате, — каже Володар, — хоч і невидючий ти, та даси мені нераз раду добру та полки хоробрі свої. Не дамо землі нашої ворогам на пота...