не з учених криниць на площах<br />
не з полотен в диму нічному<br />
ти визбируєш світ як мощі<br />
перманентного іподрому

ласки вкритих блідою шкірою<br />
недоторкані вийдуть в сад<br />
я губами тебе вимірюю<br />
кожну матрицю дописав

кожний волос погнутий змучено<br />
в тремі виходу поза круг<br />
не перейдуть сліди за учнями<br />
відображенням під кору

ламко слухати риб на прив'язі<br />
лиш покута як фризієр<br />
похизується трохи ризами<br />
і під ножиці розіллє

нерозбещену тугу вечора<br />
розпанахає алкоголь<br />
сад наш рухатися приречений<br />
у крові посади його