Згаса днина. Плакав дзвін,<br />
І промінь сонця блід,<br />
В село з далеких ген сторін<br />
Прибився інвалід.

В душі незгоєній ніс біль,<br />
І смерть у собі мав,<br />
Як взрів вигони рідних піль,<br />
Заплакав, заридав.

З Берестя йшов… І падав з сил,<br />
Вмлівав, вставав і йшов,<br />
Минав забутих сто могил,<br />
І на ногах мав кров…

І при воротях станув він,<br />
Як промінь сонця блід,<br />
І плакав дзвін, і плакав дзвін,<br />
І — плакав інвалід…

***

Джерело:Цифрова Українська Бібліотека.