Я не хочу лежати в цій рабській землі,
Радше спатиму в лондонській твані!
Чи ж повірю, що тут, в світанковій імлі,
Не розтане мій подих останній.
Чи ж повірю, що янголи бачать здаля
І господь щиросерде кохає
На малесенькій кульці, що зветься
Земля —
Порошину ірландського краю.
Захлинається серце: ласкавець, пророк...
Захисти свої люди, воскресни!
Це облу...