Вже в крайсвітні безодні обличчям,<br />
Вже очима туди десь, на спад...<br />
Та земля його просить і кличе:<br />
Оглянись, оглянися назад!

І оглянулось тихо світило,<br />
І спинилось, – весло не гребе...<br />
"Ну чого ж ти, чого, моя мила?..<br />
Дай іще поцілую тебе"...

І метнулись холодні пламена,<br />
І в прощанні німовному мить...<br />
Наче риза на землю червлена,<br />
На півнеба – розливи проміть...

Прага, 1925.