Вже не стачить старих підошов,<br />
але й путь недалечка.<br />
Ось, неборе, і ти підійшов<br />
до свого Берестечка.

У городі — одні пирії,<br />
понад городом — хмари.<br />
Повтікали із бою свої,<br />
а казали — татари...

При паркані — лише жалива,<br />
при душі — порожнеча...<br />
Може, ці сиворунні слова —<br />
тільки шкура овеча?

Може, ікла іще не тупі,<br />
не урвалась вервечка,<br />
і лише бракувало тобі<br />
для душі — Берестечка?