Вже ходить пусткою луна...
Вже ходить пусткою луна...
Вже ходить пусткою луна,<br /> іржавіє залізна зброя,<br /> похмуро стіни око поять,<br /> а ще похмуріше з вікна.<br /> Колишню славу не пізнать.<br /> Занепад, глуша, дичина.<br /> От-от впадуть похилі вежі,<br /> а біля брами – слід ведмежий.<br /> З портретів сходять предків тіні,<br /> сахнувшись, зброєю бряжчать,<br /> простують з лицарських палат<br /> на вал: "Так, замчище в руїні!<br /> Було ж над градами міцними..."<br /> На синім полі – меч і серп.<br /> Додолу перевернуть герб<br /> на знак, що рід славетний вимер.